Закарпаття: Державні центри зайнятості і працевлаштування інвалідів

Питання професійної реабілітації людей з обмеженими фізичними можливостями важливе і складне. На місцевому рівні важливу роль у трудовій реабілітації та працевлаштуванні інвалідів відіграє служба зайнятості Закарпатської області. Упродовж останніх двох років кількість звернень інвалідів за послугами до служби зайнятості збільшилась у 1,2 раза, повідомила перший заступник директора обласного центру зайнятості Зоя Катрич. За сприяння служби зайнятості у 2004-2005 роках працевлаштовано 173 особи з інвалідністю, тобто роботу отримав кожний другий інвалід, який перебував на обліку у базових центрах зайнятості. За 5 місяців цього року чисельність інвалідів, які скористалися послугами служби зайнятості становила 138 осіб, з них працевлаштовано 70 осіб з інвалідністю (за 5 місяців 2005 р. скористалося послугами 103 особи, працевлаштовано - 45).

Цього результату досягнуто завдяки активізації співпраці центрів зайнятості у першу чергу з роботодавцями та укладеної 4-сторонньої угоди про співробітництво щодо сприяння розвитку професійної реабілітації та зайнятості інвалідів між соціальними партнерами, які зацікавлені у вирішенні проблемних питань осіб з обмеженими фізичними можливостями.

Налагоджена співпраця з обласним відділенням Фонду соціального захисту щодо організації професійного навчання непрацюючих осіб з фізичними вадами. З початку року за кошти Фонду соціального захисту 3 інваліди за сприяння служби зайнятості проходили професійне навчання: 1 людина вже здобула професію швачки, а двоє продовжують навчання за професіями оператор котельні, оператор комп’ютерного набору.

Служба зайнятості області веде моніторинг інвалідів-слухачів Всеукраїнського центру професійної реабілітації інвалідів, які після проходження реабілітації потребують працевлаштування за робітничими професіями.

Проблема у тому, що спочатку значна кількість інвалідів при направленні на навчання місцевими органами праці та соціального захисту населення та відділенням Фонду соціального захисту інвалідів отримує гарантію від роботодавців про своє подальше працевлаштування. А після закінчення навчання рободавці відмовляються від свого зобов’язання. Звичайно, ми вирішуємо питання їхнього працевлаштування на інше робоче місце. Але, на це необхідно звертати увагу вище згаданим установам при направленні таких осіб на навчання.

Налагоджена також співпраця з міськими та районними МСЕК щодо обміну інформацією про осіб з інвалідністю, які виявляють бажання працювати, з відповідними рекомендаціями щодо їхнього працевлаштування. Представники базових центрів зайнятості беруть участь у засіданнях комісій МСЕК, на яких надається інформація щодо послуг служби зайнятості відповідно до чинного законодавства. Ці проблеми обговорюються на засіданнях за “круглим” столом, виїзних семінарах із соціальними партнерами, ярмарках вакансій для інвалідів та презентаціях професій. Нинішнього року такі заходи проведено в Ужгороді, Ужгородському, Рахівському та Мукачівському районах.

З початку року на ринку праці поліпшилося надання відомостей про наявність вільних робочих місць та вакансій для інвалідів. Щомісяця таку інформацію подають 90-95 і більше підприємств. Серед вакансій, які подають роботодавці у центри зайнятості для працевлаштування інвалідів, є такі, що не потребують кваліфікації або певних знань і досвіду роботи. Ось неповний перелік вільних робочих місць для осіб з обмеженими фізичними можливостями: юристи, інструктори-кінологи, інженери-проектувальники, експерти-будівельники, бухгалтери, майстри-теплотехніки, оператори комп’ютерного набору, провізори, фармацевти тощо. Цей перелік щомісяця друкується у газеті “Зайнятість населення” та надсилається в Закарпатське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів та Головне управління праці та соціального захисту населення Закарпатської облдержадміністрації.

З 18 березня 2006 року Законом України “Про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації інвалідами права на трудову зайнятість” внесено ряд змін до законів України “Про зайнятість населення”, “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”: інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у службі зайнятості як безробітний. Тобто йому надається статус безробітного, але без призначення допомоги по безробіттю та інших видів матеріального забезпечення на випадок безробіття.

Відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації і знань, з урахуванням його побажань, статус безробітного надається людині з обмеженими фізичними можливостями, зареєстрованій у пошуках роботи, незалежно від кількості відмов від пропозицій роботи, а також у разі її відмови від проходження професійної підготовки.

Відповідно до законодавства, інвалідам забезпечується право працювати на підприємствах, в установах і організаціях на робочих місцях із звичайними умовами праці або на спеціально створеному робочому місці, а також займатися індивідуальною трудовою діяльністю. При цьому обов’язково враховуються індивідуальні функціональні можливості людини шляхом пристосування основного і додаткового устаткування, обладнання, рекомендації медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) та професійні навички і знання інваліда.

Для безперешкодного доступу осіб з обмеженими фізичними можливостями до отримання соціальних послуг, що надає служба зайнятості, у 8 центрах зайнятості є спеціальні кнопки-дзвоники для виклику спеціалістів центру зайнятості. На жаль, у вирішенні питання працевлаштування інвалідів є й суттєві труднощі.

Зокрема роботодавці заявляють звичайні вільні робочі місця для інвалідів без зазначення, чи атестовані вони спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів. Було б доцільно, щоб згадані установи подавали у базові центри зайнятості список підприємств разом із переліком атестованих робочих місць, вказуючи вимоги кожного робочого місця до працівника. Поки що така інформація надходить від керівників підприємства у звіті форми 3-ПН без підтвердження. По-друге, значна кількість таких осіб бажає працювати неповний робочий день (тиждень). Однак, роботодавці дуже рідко подають вакансії з такими вимогами. У більшості випадків подані вакансії з низьким рівнем заробітної плати, а це знижує в інвалідів мотивацію до праці. По-третє, на ринку праці існує значна диспропорція між наявними робочими місцями та професійно-кваліфікаційним складом осіб із інвалідністю. Таким чином, можна констатувати, що розв’язання проблем зайнятості інвалідів залишається на сьогодні актуальними як для обласної служби зайнятості, так і для тих організацій, які зацікавлені у їх вирішенні.