Закарпатська "Свобода": БЮТ свідомо пересмикує слова Олега Тягнибока!

Ваш Тягнибок - не українець, це потомок половців або печенігів, кочівників-розбійників, які впродовж століть нападали на слов"янські поселення на території теперішньої України. Це типовий провокатор, який сіє міжнаціональну воржнечу в багатонаціональній українській державі.

Ваш Тягнибок - не українець, це потомок половців або печенігів, кочівників-розбійників, які впродовж століть нападали на слов"янські поселення на території теперішньої України. Це типовий провокатор, який сіє міжнаціональну воржнечу в багатонаціональній українській державі.

полаю статтю Анонс Контрак Івано-Франківск,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,Моєму другові Олександру

Шановний друже Олександре, прочитав вашу статтю, де ви порпаєтеся у брудній білизні ОУН. Прошу Вас не плутати ОУН Бандери та Коновальця з ОУНами Цаповича та Сича. В сучасній Україні їх налічують не більше п’яти. Я вже не хочу говорити про ту фатальну роль, яку ви зіграли у формуванні націоналістичних кіл.
Особисто мене в статті здивувало, що Ви примудрилися тричі згадати моє ім’я. Щоб освіжити Вашу пам’ять, наголошу, що ніколи не був членом жодної з вказаних ОУН. Задля економії газетної площі хочу лаконічно відповісти на всі Ваші провокаційні закиди. Як попередній керівник обласної організації ВО «Свобода» зазначу, що жодного разу не пошкодував про своє свідоме рішення. Коли новоспечений голова партії в готелі «Україна» (Київ) відрекомендував нових спонсорів партії, зокрема, Леоніда Нетудихату. На момент представлення спонсорів ми не знали, що ця людина належить до донецьких бізнес-кіл, і підтримали цю кандидатуру. Але згодом виявилося, що спонсор є одним з керівників ДСС та Лайф, є топ-менеджером Ахметова, офіційним радником Януковича з 2003 року, – на цьому й зупинимося щодо характеристики такої неординарної постаті. Цікаво інше: почалася нова сторінка в історії партії «Свобода».
В останній публікації на своєму сайті Ви наголошуєте, що не бачите різниці між БЮТ, Нашою Україною та регіонами. Для політичних недальтоніків – різниця більш, ніж очевидна. Я особисто, як і мільйони виборців, помічаю відмінності і у векторах розвитку України (європейський, російський), і у питанні щодо НАТО тощо. Перемога донецьких однозначно дорого вартувала Українському державотворенню.
Щодо «переслідувань», на які так нарікає друг Олександр, то таке «поливання брудом» усіх і уся притаманне лише Сичу і Тягнибоку. Апофеозом була остання виборча компанія.
Брутальні вислови щодо «офіційного обличчя» України Віктора Ющенка у Вас вже стало доброю манерою. У відповідь, коли «переслідувана партія» не сходила з екранів телевізора, президент в Лісабоні на самміті європейських держава заявив: «Політична стабільність – це умова номер один для цілісності нації, її консолідації, економічного процвітання країни». Ці слова чітко окреслюють пріоритети Президента Ющенка. В них чітко проглядається його політична послідовність. Критика ідеологічного вектора Президента – улюблена тема для піару О. Сича. Та програма відзначення голодоморів говорить сама за себе, нагородження Романа Шухевича є першим кроком до визнання ОУН-УПА, вимога обов’язкового дублювання в кінотеатрах фільмів української мови – пункт програми розвитку українізації культури.
Уявіть собі, що український виборець радикалізувався і обрав Тягнибока і Вітренко у парламент. Як там у гімні ОУН: «Україна від Сяну до Дону»? Чи пошматована, порубана, кров’ю залита… Кожному сичу у полі своя казка мила.
Ваша публікація вийшла у кількох варіантах. Помітив різницю. Тому відповім на той закид, який Ви дозволили собі на власному сайті. Про мою співпрацю зі загадковою «службою глибокого буріння». Не буду вдаватися до спростувань чи суперечок. Хоч цей закид нагадав мені прислів’я про крик «Тримай злодія!».
Наголошу, що в 2005 році в готелі «Прикарпаття» (м. Івано-Франківська) Ви особисто сказали, що є членом «поважної організації». Нагадаю, що штаб-квартира цієї «поважної організації» знаходиться в Чикаго (США), яке ви полюбляєте відвідувати. Відповім в стилі «буріння». Централізована Розважальна Установа лише в бюджеті фінансування спеціалістів по Східній Європі закладає більше коштів, ніж не тільки вся «служба глибокого буріння», але й цілі держави. Зокрема, у Вас і вашого побратима по організації Р. Круцика є спільний знайомий професор Девіс Норман, який є штатним радником американського уряду з питань Східної Європи.
Спецслужби ще з 20-х років минулого століття розпочали практику роботи з так званими грантами і фондами. Піонерами в цьому були Лондон та Москва, яка червоними фондами, немов павутинням, обплутала весь світ заради світової революції. Наголошу, що у сучасному світі фонди і гранди зменшують ріве

закінчення,,,,,,,,,,,,,,, Наголошу, що у сучасному світі фонди і гранди зменшують рівень корупції у самих спецслужбах, роблять їх роботу більш прозорою. Під маркою благодійності та гуманності гроші не оподатковуються урядами держав, куди вони скеровані, і робить їх легальними. Я не звинувачую, я розповідаю. Не буду наголошувати на діяльності фонду мецената та підприємця Сороса, – про це та дотичні до нього структури багато написано. Часто, чим тупіший грант, тим більше підозр він викликає.
Останній грант, що надійшов до Івано-Франківська на адресу Павлика 10, де знаходится організація «Пласт», сеньором якої ви є: – сума з кількома красивими нуликами, спрямована на дослідження корупції у високогірних районах. Я щиро реготав над «дослідженнями» з бідними гуцулами.
Наступне, що свідчить про вашу неспроможність вийти з Вами на «світоглядний поєдинок» – безнадійно застаріла ідеологія копання криївок серед сучасних хмарочосів. Щодо Зіновія Бойчука, якого ви зачепили у згаданій публікації, то ця людина зробила куди поважнішу справу, кропітливо досліджуючи історію УПА, ніж усі ваші ідеологічні самовихваляння. Я не забуду, як представники французького нацфронту захоплено відгукувалися про книгу Корчинського «Війна в натовпі». Що я мав сказати? Порпатися в телевізійних програмах Дмитра. Його книга безперечно гідна уваги, як і багато статей Дмитра Корчинського. Шкода лише, що хороший ідеолог виявився поганим політиком.
Не можу оминути останнього пункту вашої статті, друже Олекусандре. У ньому традиційно «змішались коні, люди … гайки та болти». Яке відношення я маю до В. Анушкевичуса та згаданих «філіпок», я так і не зрозумів.
Відповім, захищаючи від Ваших нападок вже не Віктора Ющенка, а Віктора Анушкевичуса. У друга Олександра Сича є унікальне вміння при будь-яких режимах займати високі посади і в той же час наголошувати на своїй опозиційності. Навіть зараз, ставши депутатом Івано-Франківської обласної ради від однієї політичної сили, Ви покинули її, немов загнану коняку, і почали «містити сідельце на іншого коника». Ні для кого не є таємницею Ваше бажання стати міським головою. В під’їздах нашого міста під ногами мешканців, немов опале листя, шелестять газети та листівки, видрукувані Вами та Вашими побратимами. Я Вас, друже Олександре, спитаю як заступника попереднього міського голови та члена виконкому: хто заважав Вам втілювати в життя соціально-економічні програми? Чи все було, як у казці: прийшов Анушкевичус і в «прекрасному царстві» будинки посипались, небо почорніло, – чорний князь прийшов? Все простіше: ці програми Вас би не цікавили, якби містом керували б Ви або представники Вашої команди. Не було б потреби наганяти «дешевий» рейтинг та ремонтувати неіснуючі будинки.
Друже Олександре, в своїй статті Ви зачепили широке коло питань. Тому відповісти Вам на всі випади в одній статті важко. Але в одному можу Вас запевнити: Ваші слова про «неспроможність вийти з Вами на Світоглядний поєдинок» не відповідають дійсності. Я, Ярослав Свелеба, готовий з Вами зустрітися у прямому ефірі і навіть допомогти з його проплатою. Адже Вам так необхідні гроші для піару, для досягнення необхідних Вам цілей, наприклад, крісла міського голови, чи просто отримання такої магічної для Олександра Сича речі, як ВЛАДА.
З повагою Ярослав Свелеба

полаю статтю Анонс Контрак Івано-Франківск,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,Моєму другові Олександру

Шановний друже Олександре, прочитав вашу статтю, де ви порпаєтеся у брудній білизні ОУН. Прошу Вас не плутати ОУН Бандери та Коновальця з ОУНами Цаповича та Сича. В сучасній Україні їх налічують не більше п’яти. Я вже не хочу говорити про ту фатальну роль, яку ви зіграли у формуванні націоналістичних кіл.
Особисто мене в статті здивувало, що Ви примудрилися тричі згадати моє ім’я. Щоб освіжити Вашу пам’ять, наголошу, що ніколи не був членом жодної з вказаних ОУН. Задля економії газетної площі хочу лаконічно відповісти на всі Ваші провокаційні закиди. Як попередній керівник обласної організації ВО «Свобода» зазначу, що жодного разу не пошкодував про своє свідоме рішення. Коли новоспечений голова партії в готелі «Україна» (Київ) відрекомендував нових спонсорів партії, зокрема, Леоніда Нетудихату. На момент представлення спонсорів ми не знали, що ця людина належить до донецьких бізнес-кіл, і підтримали цю кандидатуру. Але згодом виявилося, що спонсор є одним з керівників ДСС та Лайф, є топ-менеджером Ахметова, офіційним радником Януковича з 2003 року, – на цьому й зупинимося щодо характеристики такої неординарної постаті. Цікаво інше: почалася нова сторінка в історії партії «Свобода».
В останній публікації на своєму сайті Ви наголошуєте, що не бачите різниці між БЮТ, Нашою Україною та регіонами. Для політичних недальтоніків – різниця більш, ніж очевидна. Я особисто, як і мільйони виборців, помічаю відмінності і у векторах розвитку України (європейський, російський), і у питанні щодо НАТО тощо. Перемога донецьких однозначно дорого вартувала Українському державотворенню.
Щодо «переслідувань», на які так нарікає друг Олександр, то таке «поливання брудом» усіх і уся притаманне лише Сичу і Тягнибоку. Апофеозом була остання виборча компанія.
Брутальні вислови щодо «офіційного обличчя» України Віктора Ющенка у Вас вже стало доброю манерою. У відповідь, коли «переслідувана партія» не сходила з екранів телевізора, президент в Лісабоні на самміті європейських держава заявив: «Політична стабільність – це умова номер один для цілісності нації, її консолідації, економічного процвітання країни». Ці слова чітко окреслюють пріоритети Президента Ющенка. В них чітко проглядається його політична послідовність. Критика ідеологічного вектора Президента – улюблена тема для піару О. Сича. Та програма відзначення голодоморів говорить сама за себе, нагородження Романа Шухевича є першим кроком до визнання ОУН-УПА, вимога обов’язкового дублювання в кінотеатрах фільмів української мови – пункт програми розвитку українізації культури.
Уявіть собі, що український виборець радикалізувався і обрав Тягнибока і Вітренко у парламент. Як там у гімні ОУН: «Україна від Сяну до Дону»? Чи пошматована, порубана, кров’ю залита… Кожному сичу у полі своя казка мила.
Ваша публікація вийшла у кількох варіантах. Помітив різницю. Тому відповім на той закид, який Ви дозволили собі на власному сайті. Про мою співпрацю зі загадковою «службою глибокого буріння». Не буду вдаватися до спростувань чи суперечок. Хоч цей закид нагадав мені прислів’я про крик «Тримай злодія!».
Наголошу, що в 2005 році в готелі «Прикарпаття» (м. Івано-Франківська) Ви особисто сказали, що є членом «поважної організації». Нагадаю, що штаб-квартира цієї «поважної організації» знаходиться в Чикаго (США), яке ви полюбляєте відвідувати. Відповім в стилі «буріння». Централізована Розважальна Установа лише в бюджеті фінансування спеціалістів по Східній Європі закладає більше коштів, ніж не тільки вся «служба глибокого буріння», але й цілі держави. Зокрема, у Вас і вашого побратима по організації Р. Круцика є спільний знайомий професор Девіс Норман, який є штатним радником американського уряду з питань Східної Європи.
Спецслужби ще з 20-х років минулого століття розпочали практику роботи з так званими грантами і фондами. Піонерами в цьому були Лондон та Москва, яка червоними фондами, немов павутинням, обплутала весь світ заради світової революції. Наголошу, що у сучасному світі фонди і гранди зменшують ріве

закінчення,,,,,,,,,,,,,,, Наголошу, що у сучасному світі фонди і гранди зменшують рівень корупції у самих спецслужбах, роблять їх роботу більш прозорою. Під маркою благодійності та гуманності гроші не оподатковуються урядами держав, куди вони скеровані, і робить їх легальними. Я не звинувачую, я розповідаю. Не буду наголошувати на діяльності фонду мецената та підприємця Сороса, – про це та дотичні до нього структури багато написано. Часто, чим тупіший грант, тим більше підозр він викликає.
Останній грант, що надійшов до Івано-Франківська на адресу Павлика 10, де знаходится організація «Пласт», сеньором якої ви є: – сума з кількома красивими нуликами, спрямована на дослідження корупції у високогірних районах. Я щиро реготав над «дослідженнями» з бідними гуцулами.
Наступне, що свідчить про вашу неспроможність вийти з Вами на «світоглядний поєдинок» – безнадійно застаріла ідеологія копання криївок серед сучасних хмарочосів. Щодо Зіновія Бойчука, якого ви зачепили у згаданій публікації, то ця людина зробила куди поважнішу справу, кропітливо досліджуючи історію УПА, ніж усі ваші ідеологічні самовихваляння. Я не забуду, як представники французького нацфронту захоплено відгукувалися про книгу Корчинського «Війна в натовпі». Що я мав сказати? Порпатися в телевізійних програмах Дмитра. Його книга безперечно гідна уваги, як і багато статей Дмитра Корчинського. Шкода лише, що хороший ідеолог виявився поганим політиком.
Не можу оминути останнього пункту вашої статті, друже Олекусандре. У ньому традиційно «змішались коні, люди … гайки та болти». Яке відношення я маю до В. Анушкевичуса та згаданих «філіпок», я так і не зрозумів.
Відповім, захищаючи від Ваших нападок вже не Віктора Ющенка, а Віктора Анушкевичуса. У друга Олександра Сича є унікальне вміння при будь-яких режимах займати високі посади і в той же час наголошувати на своїй опозиційності. Навіть зараз, ставши депутатом Івано-Франківської обласної ради від однієї політичної сили, Ви покинули її, немов загнану коняку, і почали «містити сідельце на іншого коника». Ні для кого не є таємницею Ваше бажання стати міським головою. В під’їздах нашого міста під ногами мешканців, немов опале листя, шелестять газети та листівки, видрукувані Вами та Вашими побратимами. Я Вас, друже Олександре, спитаю як заступника попереднього міського голови та члена виконкому: хто заважав Вам втілювати в життя соціально-економічні програми? Чи все було, як у казці: прийшов Анушкевичус і в «прекрасному царстві» будинки посипались, небо почорніло, – чорний князь прийшов? Все простіше: ці програми Вас би не цікавили, якби містом керували б Ви або представники Вашої команди. Не було б потреби наганяти «дешевий» рейтинг та ремонтувати неіснуючі будинки.
Друже Олександре, в своїй статті Ви зачепили широке коло питань. Тому відповісти Вам на всі випади в одній статті важко. Але в одному можу Вас запевнити: Ваші слова про «неспроможність вийти з Вами на Світоглядний поєдинок» не відповідають дійсності. Я, Ярослав Свелеба, готовий з Вами зустрітися у прямому ефірі і навіть допомогти з його проплатою. Адже Вам так необхідні гроші для піару, для досягнення необхідних Вам цілей, наприклад, крісла міського голови, чи просто отримання такої магічної для Олександра Сича речі, як ВЛАДА.
З повагою Ярослав Свелеба