Ужгородські вояки — сильні та здорові…

Адже для того, щоби повнитися силою та здоров’ям, є всі позитивні передумови. Бійці, котрі дислоковані в Ужгороді, можуть сміливо стверджувати цю тезу в першій половині грудня, коли вся Україна віншує їм на фахові свята — День Збройних Сил України 7 грудня, а відтак 12 грудня в День сухопутних військ України. Тому приємно було порозмовляти з людиною безпосередньо причетною до врочистостей — командиром військової частини 1687, майором медичної служби Сергій Анатолійовичем Помернюком. Родом він місцевий — із села Крива Хустського району, через що повсякчас хоче бути гордістю свого краю.

— Служу вже дев’ятнадцять років, — говорить із гордістю, сам не вірячи, що вже стільки часу пройшло, — у Збройних Силах. Попервах навчався в Тернопільському медінституті. Після четвертого курсу перевівся в Саратов на військово-медичний факультет. За розподілом потрапив у Західну групу військ — у Німеччину. Після двох років, повернувся на Україну. В 128-му механізовану дивізію, яка вже зараз змінена в 128-му механізовану бригаду. З нинішнього першого грудня. Починав у Берегові, відтак у 17-му артилерійському полку Виноградова, після чого став начальником військово-медичної служби 128-ї механізованої бригади, куди входить танковий і мотопіхотний батальйони. Звертаються за поміччю і з інших частин. Ми ніколи у військово-медичній допомозі не відмовляємо: військове ж братство — то, як мовиться, святе.

— Реорганізація викликала, очевидно, чимало проблем?

— Звісно. Особливо господарських. Навіть із лампочками буває скрутно.

— З яким настроєм зустрічаєте свої професійні свята?

— З оптимістичним. Такий оптимізм своєю турботою про здоров’я хочемо культивувати і серед українських воїнів. За їхнім самочуттям пильно слідкуємо, нікому і ні в чому не відмовляємо.

— Ліків вистачає?

— Так. Щойно з’їздили до Львова. Зробили деякий запас, аби не тривожитися завтрашнім днем. Наводимо лад із наявною базою, бо чимало накопичилося зайвого майна після досить швидкої реорганізації. Ставлення до матеріально-технічної бази у військах, самі знаєте, серйозне. Все доведеться здати в інші частини. Відповідальність за це — на мені особисто.

— Але військові соратники у важку хвилину допомагають?

— Звичайно. Є чудовий контрактник сержант Василь Коцан, котрий працює за начальника штабу. Він — моя права рука. З медичної точки зору найпершим помічником є старший лейтенант медичної служби Тарас Синичак, терапевт.

— Часті звертання військовослужбовців до вас?

— Нині турбуємося найчастіше простудними захворюваннями. Тридцятеро хворих зараз у лазареті. Травматизму зустрічається мало. Якщо ж трапляється щось — негайно транспортуємо їх у госпіталь в Мукачево.

— Зичимо вам добра і щастя, відмінної боєготовності й суспільного здоров’я, в якому деколи у декого виникають сумніви.

Розмовляв Василь ЗУБАЧ.

В Україні сьогодні розпочався осінній призов на військову службу
На Закарпатті проведено змагання лісорубів гірського краю
Мукачево: „Прощавай, зброє!”
На Закарпатті на квартирному обліку перебуває 281 військовослужбовець