Тренер «Закарпатья»: «Не зря же наш край называли «маленькой Бразилией»

С начала старта первенства среди команд первой лиги руководство поставило перед ФК «Закарпатья» четкую задачу - снова вернуться в класс сильнейших.

Исполняющий обязанности главного тренера ужгородцев Михаил Иваница оценивает выступления клуба в нынешнем сезоне, перспективу выхода в премьер-лигу и развития футбола в области.

- Михайло Михайловичу, практично вже добігає завершення перша половина сезону, як оцінюєте виступи ФК «Закарпаття» у цьому сезоні?

- Перша половина сезону, ще не завершена, азавершиться після двох матчів другого кола, коли арбітр дасть фінальний свисток у Щасливому у поєдинку проти ФК «Княжа». Тому й налаштовуємо хлопців на те, щоб в кожному матчі викладалися, адже права на помилку у нас немає, маємо з хорошими показниками йти на зимові канікули.

- Крім «Оболоні», хто ще складе конкуренцію «Закарпаттю» за вихід у Прем лігу?

- Таке відчуття, що ніхто не оголошував в окремих командах завдання вийти у Прем'єр-лігу, але на мій погляд вони борються за це. Це й луцька «Волинь», ПФК «Севастополь». Можливо у зимове міжсезоння у нас можуть з'явитися ще кілька конкурентів.

- У цьому сезоні у «Закарпаттю» з'явилися нові гравці, що скажете про цих виконавців?

- Вони влилися в колектив. Орендовані у харківського «Металіста» футболісти повністю віддаються на полі, особливих притензій до них нема. Команда - це колектив. Як і в кожному бідь-якому іншому колективі є свої нюанси. Якщо є якісь проблеми, намагаємося їх спільно вирішити, щоб до серйозного конфлікту не доходило.

- В останніх матчах «Закарпаття» з не дуже сильними суперниками доволі важко здобуває перемоги. В чому проблема?

- Команди проти нас виходять як на останній матч. Всі колективи настроюються проти нас як проти лідера, тому й доводиться так важко на полі.

- Чи вдалося вирішити проблему з тренувальними полями?

- На жаль, проблема залишилися. Тепер їздимо тренуватися в Чоп, але хлопці відносяться до цих проблем з розумінням. Сподіваюся, що з наступного сезону ця проблема буде вирішена. Адже керівництво клубу вживає всіх необхідних заходів, щоб команда займалася на місці, а не їздила з міста в місто.

- Як налаштовуєтесь на кубковий поєдинок проти «Шахтаря»?

- Як і на кожну гру налаштовуємося по-різному. Звісно, що проти такого гранда як наш кубковий суперник грати нелегко. Але ми будемо боротися і грати для глядачів. Адже якесь розслаблення вони нам не пробачать, закарпатські уболвальники розуміються на футболі, недарма ж наш край називали «маленькою Бразилією»?

- То чого ж тоді так мало закарпатців предстьавлено в команді?

- Все пов'язано з зміною поколінь. Поки в нас не буде другої команди, тоди не буде росту гравців. В 2000 році ми увійшли до вищої ліги, було створено команду «Закарпаття-2». Саме в ній виховалися такі гравці як Кобін, Кополовець, Микуляк, Корнутяк, Надь, Бобаль. Якби вони грали в одній команді, то це вже півкоманди. Але вони після завершення конкрактів вибрали собі інші клуби. А ті молоді гравці, які в минулому році грали в дублі поки що не готові виступати в основному складі, а тепер грати їм просто нікуди. Тепер багато з них виступають за команди у чемпіонаті області, інші проходять оглядини у закордонних клубах сусідньої Словаччини, Угорщини, Чехії.

- В недавньому минулому поряд з роботою у клубі працювали тренером в дитячо-юнацькій футбольній школі. Який рівень закарпатського дитячого футболу у порівнянні з іншими регіонами країнами?

- Виступаємо в Західній зоні чемспіонату ДЮФЛ України (дитячо-юнацької футбольної ліги) у чотирьох вікових групах. Посідаємо місця десь у середині - з 12 команд п'яті або шості місця. Прикро те, що наших вихованців забирають такі гранди як «Шахтар», київське «Динамо», донецький «Металург», львіські «Карпати». Ще раз повторюся, щоб зберегти їх і дати їм можливіть рости і розвиватися у футболі, необхідно стврити другу команду. На жаль, поки що клуб собі цього довзволити не може. Дуже великий поштовх для розвитку крайового футболу дало створення Тут іде цілеспрямована і тсиетматична робота тренерів з дітьми. Результати їх роботи вже відчутні і зараз.