"Гуд бай!", або Водіям маршруток в Ужгороді "дано право" не підбирати на зупинках людей похилого віку

Транспортне перевезення пасажирів – одна з найболючіших проблем сьогодення як загалом у країні, так і в обласному центрі Закарпаття місті Ужгороді зокрема. Писала про це тричі. Сьогодні пишу у четвертий раз. Бо справа не те що не поліпшується, а навпаки – дедалі гіршає.

Замість великих автобусів у години „пік” курсують маршрутки-жучки. Втиснутися в них – проблема з проблем. Я вже не кажу про небезпеку у випадку „чогось”. Ні інтересами людей, ні їхньою безпекою зайнятися нікому – всі в бізнесі та у чварах. Нема кому потурбуватися про графік руху пасажирських автоперевізників. Раніше, за бутність старих добрих часів, про які так часто згадують люди особливо зараз, на автобусних зупинках були такі графіки руху. Тепер – вольному воля. Хоче – їде, не хоче – „гуд бай!”.

Як, наприклад, 30 січня. На площі Корятовича підійшла я після 16-ї години до тих, що тут стояли і чекали автобус 20-го маршруту. Водій мікрика, що під’їхав, повідомив, що з рейсу сходить. Поцікавилися чому. Нам повідомили, що за хвильку буде інший. 00135, взявши „на борт” одну особу жіночої статі, поїхав. Дочекалися червоного „Богдана”, але той, випустивши пасажирів біля корпусу хімфаку, „показав хвоста”. О 17.20 під’їхав ще один червоний „Богдан”. Теж з’їхав з рейсу. І теж від хімфаку.

Питається: для чого на площі Корятовича диспетчерська служба? Курити і кавувати? Чи рухом транспорту керувати? Згідно зі спостереженнями– водії керують диспетчерами. Звісно, не „за так”. Тут своя комерція. А контролю – ніякого.

Ніяк не повірю, що це розпоря-дження транспортного відділу міськвиконкому після 16-ї години з’їжджати із 20-го маршруту. Адже робочий день закінчується о 17-й годині, і людям з роботи чи з навчання до своїх домівок теж хочеться чим швидше дістатися. А хтось з нерадивих водіїв та їхніх покровителів випробовують терпіння тих, від кого залежить і їхнє становище, бо живуть за наш із вами рахунок.

Не віриться також, що водіям дано право не підбирати на зупинках людей похилого віку, повз яких часто проїжджають з форсом чи дозволяють собі зачинити двері свого „залізного коня” перед самим носом дідика чи бабусі. Ще гірше, коли їх грубо виштовхують, якщо не простягнуть гривню.

Виникає нагальна потреба створення у місті впливового громадського контролю. Бо в умовах суцільного хаосу і вседозволеності сподіватися на суттєве поліпшення роботи сфери обслуговування громадян марно й ілюзорно. Волюнтаризм і панібратство до добра не доведуть. На цьому поприщі хапуги, шахраї і злодії живуть.

Не будьмо пасивними спостерігачами за безладом, проявляймо активність, чітку громадянську позицію, від якої також багато залежить. Не чекаймо, поки за нас хтось заступиться чи допоможе і порадить. Маймо гідність. Вміймо постояти за себе. Лише тоді нас поважатимуть і рахуватимуться з нашою думкою, а слово наше матиме вагу.

Не будьмо байдужими. Бо саме байдужість породжує волюнтаризм, безвідповідальність і вседозволеність. А хрещені батьки того віковічного зла нехай не забувають, що плоди їхньої згуби пожинатимуть діти та онуки. Не доводьмо наше місто до розрухи! Будьмо і носіями, і творцями добра, докладаймо максимум зусиль, щоб воно розвивалося і процвітало на радість нам усім. А в тих, хто відвідав наше старовинне місто, щоб залишились найкращі спогади як про людей європейської культурної цивілізації.

Клара КОНТРАТОВИЧ, "Трибуна"
Закарпатським маршруткам заборонили возити заробітчан на роботу за кордон
Ужгородська влада стверджує, що жоден нелегальний перевізник на транспортних маршрутах обласного центру Закарпаття не працює
Ужгородська маршрутка: "Ви вже від рана п’ятдесята..!"
Закарпаття: Про бідного пасажира замовте слівце...