Безвихідних ситуацій не буває!

Є й інші молоді люди, це — інваліди. Їх у житті турбує не тільки як знайти роботу, або як скласти іспит. Ці люди думають як би вижити. На щастя, в нашій області є такі люди, які допомагають не тільки інвалідам, а й багатьом іншим. Саме такі люди працюють в Закарпатському центрі соціальних служб для молоді. Слово — директору Центру Сергію Максимовичу ОЛЕКСІЮКУ:

— Закарпатський центр соціальних служб для молоді надає безкоштовну юридичну, психологічну та іншу соціальну допомогу молоді, яка цього потребує. Для цього ми, зокрема, відкрили телефон довіри(3-40-00, графік роботи з 8:00 до 20:00, у вихідні та святкові дні — з 14:00 до 20:00 ), та консультативний пункт на базі СЦД «Ювентус», де цілком анонімно будь-яка молода людина щодня, крім неділі, може отримати безкоштовну консультацію юриста, сексопатолога, психотерапевта, соціального працівника.

До нас також звертається багато людей, щозаймаються підприємництвом. Ми співпрацюємо з центром зайнятості та з різними громадськими організаціями. Намагаємось також створити сприятливі умови для стимулювання розвитку, в першу чергу, малого та середнього бізнесу, залучення до нього працездатної молоді.

Основне наше завдання — це соціальна робота з тими верствами молоді, які найменш захищені. Це діти вулиці, це є діти з функціональними обмеженнями, які потребують особливої уваги. В Закарпатській області нині нараховується, зокрема, близько 5 тисяч(!) дітей-інвалідів. А жоден будинок у нас не пристосований для їхнього проживання... Для дітей-інвалідів немає спеціальної школи. Вони вчаться в звичайних середніх навчальних закладах. Це загалом добре, бо дає можливість перебороти певний психологічний бар’єр, так як вони майже постійно перебувають в оточенні нормальних дітей. З іншого боку — для інвалідів немає навіть пристосованих під них дорожніх переходів, не кажучи вже про магазини. Що, вони не такі ж люди, як ми з вами? Ось тут ще роботи для нас — непочатий край.

Таким дітям потрібно також дати можливість навчатись у вищих учбових закладах, тому що насвою пенсію, яка є мізерною, прожити неможливо.

...Ну що ж, молоді люди, робіть висновки самі. Тепер ви вже не можете говорити, що нікому до вас немає ніякого діла. Вам хочуть допомогти, головне — це ваші готовність та бажання цю допомогу прийняти. Олеся ДОБОНІ, студентка відділення журналістики УжНУ