Якщо на минулих фестивалях в Ужгороді домінували "коти", то цьогоріч — вже явно "кішки"...

Закарпатці все менше займаються еротикою, але все більше люблять поговорити про неї."Я в газете прочитала статью про эротику, как же это объяснить моему склеротику?!" (З репертуару Клари Новікової)

Закарпатці все менше займаються еротикою, але все більше люблять поговорити про неї. Якщо не робити, то хоч згадати, як то все робиться. Ще нещодавно по всій Україні стояли бігборди “Кохаймося!”, а влада почала стимулювати еротичне ставлення до дійсності грошовими компенсаціями за появу побічного продукту еротики – дітей.

Молоді закарпатські письменники вирішили підставити плече новій демографічній політиці і започаткували фестиваль “Березневі коти”. Ефект точнісінько такий же нульовий, зате нявчати можна, поки не захрипнеш.

Перший фестиваль відбувся у дуже скромному форматі – літературні посиденьки п’яти авторів в одій з аудиторій УжНУ. Другий же охопив зразу три дні (більше еротики організм просто не витримує). Третій вийшов на всеукраїнський рівень.

Цвяхом програми став Юрко Іздрик з Калуша, сексуально лисий, як Федір Бондарчук і такий же негомінкий (“Дівчинко моя, прощавай! Дивними були наші дні. І короткими. Хай простить нас Бог, що ми зазнали так мало щастя разом”).

Хочеться вірити, що у нього ще все спереду. Олександра Гандзюк з Луцька засвідчила вплив закарпатської літератури на волинську: призналася, що почала писати під впливом віршів О.Гавроша. До речі тільки вона і В.Кузан підтвердили результативність власної еротики, з’явившись на фестиваль разом зі своїми синами. Справді, чого діти мають довідуватися про це саме чорт зна звідки? Краще з вуст власної мамки, котра вилізла на стільчик (у залі яблуко ніде було впасти) і декламує про це у риму з цілком дидактичними інтонаціями.

Агресивна жіночність Олесі Мудрак з Києва переконала, що не перевелися ще відьми на Лисій горі. Витончена і скромна Альбіна Познякова, що керує у Львові фестивалем “Наліт”, була по-галицьки стримана, як добре вихована панянка. Вокально-інструментальне тріо на чолі з Контрабасом із Полтави дало в рамках фестивалю два великі сольники. Також у неформальній галереї “Коридор” (у коридорі Художфонду) відбулася виставка, де еротика втялювалася всіма жанрами образотворчого мистецтва – у живописі, графіці, кераміці, склі. Найбільш несподіваною там була серія художніх фотографій Габріела Булеци про еротику ужгородських вітрин. Була на фестивалі і окрема фотовиставка “Три метри”.

Відкриттям фестивалю стала іршавчанка Оксана Варга з її не по-дівочому відвертою поезією, розставлянням усіх крапок над “і” – де кулаком, де міцним словом. Ужгорода Люба Шарга ознайомила зі своїм віршуванням українською мовою, котре виходить у неї ще еротичнішим, ніж російською. Галетна Крук зі Львова реалізувала на сцені цілий еротичний ролик, хоч могла би і просто ходити перед глядачами, а ми би самі залюбки декламували б її тексти. Взагалі, якщо на минулих фестивалях домінували “коти”, то на цьому вже явно “кішки”. Андрій Любка приголомшив вокальним виконанням своїх старих віршів. Тепер йому ще лишається протанцювати їх і перетворити на що-небудь архітектурне – якийсь закарпатський Тадж-Махал. Хореографічну версію він вже почав відпрацьовувати, взявши разом з іншими організаторами фестивалю участь у виставі “Онан”, що тривала 35 хвилин.

Чоловіки рідко тримаються так довго. Ці змогли, та ще й розмальовані у дусі боді-арту. Більше, правда, нагадували чортів у пошуках чортиць, але виглядало еротично.

Старші учасники фестивалю І.Петровцій, В.Кузан, М.Рошко, В.Матола так і не змогли спрямувати його в якесь академічне русло, хоча дуже старалися. Було справді весело і десь навіть трохи еротично. Зокрема, коли читав Томаш Деяк. На завершальному слем-турнірі (змаганні декламаторів) переміг головний ініціатор фестивалю Вік Коврей. Переміг дещо неспортивно, оскільки був найтверезішим з усіх конкурсантів. Відтак еротичне свято скінчилися, почалися напружені еротичні будні.



Андрій Доля, "Закарпатська правда"