В Ужгороді спробували “погасити” 16-поверхівку

Шістнадцятиповерхівка майже з часу свого будівництва стала своєрідним головним болем закарпатських пожежників. Найвища обласна споруда, разом з готелем „Закарпаття” – два об’єкти, які класифікуються як будівлі підвищеної поверховості, а відтак підвищеної пожежонебезпеки. Ще донедавна тут навіть не було пожежної сигналізації, хоча згідно з проектом у цьому будинку пожежний датчик мав стати неодмінним атрибутом стелі всіх кімнат. Однак, працівники пожежної охорони, які пригадують часи зведення 16-поверхівки, стверджують, що вона не функціонувала тут з часу як нові квартири почали заселятися мешканцями.

Те, що не працювало за радянської доби, не вдалося відремонтувати й за перші роки незалежності – мало того через відсутність у міському бюджеті коштів для протипожежних заходів у цьому будинку перестала функціонувати і система димовидалення. Остання була на пряму з’єднана з пожежною сигналізацією та спрацьовувала автоматично, одразу по тому як вмикалася пожежна сигналізація. Її робота дозволяла здійснити швидку евакуацію людей без серйозної загрози їхньому здоров’ю.

За автоматичною системою оповіщення про пожежу (пожежною сигналізацією) та системою димовидалення в минулому залишився і внутрішній протипожежний водогін. Рукави з пожежних кранів забрали чиїсь „підприємливі руки”, які знайшли їм інше, більш, на їх думку, потрібне застосування..., потім перестали функціонувати насоси-підвищувачі тиску – заливши висотний „форпост” нашої області абсолютно „голим” перед вогняною стихією.

Згідно зі статистичними даними Управління МНС України в Закарпатській області, вогонь в шістнадцятиповерхівці не така вже й рідкість. За п’ять років тут виникло кілька пожеж, які переважно ставали наслідком потрапляння недопалків до сміттєпроводу. В результаті цього кілька поверхів опинялися вщент заповненими димом, а міське птаство розліталося, налякане ревом пожежних сирен.

Аби подібне не повторювалося, в умовах безгрошів’я, тут знайшли такий собі вихід із даної ситуації - люки сміттєпроводу, які розташовані на поверхах, наглухо зачинили, а для сміття прилаштували кілька контейнерів, які хоч і не милують око, однак позбавили необхідності щоразу вибігати на вулицю, коли комусь заманеться викинути сигарету до сміттєпроводу.

Так тривало до 2004 року. В минулому році міська рада прийняла рішення про фінансування встановлення в коридорах загального користування шістнадцятиповерхівки пожежної сигналізації та придбання нових насосів-підвищувачів тиску для водогону, що звісно сприяло її протипожежному захисту. Зі слів Ігоря Матвійчука, заступника начальника УМНС України в Закарпатській області, який 21 січня очолив проведення на цій будівлі пожежно-тактичних навчань, якщо особливих претензій до сьогоднішнього функціонування пожежної сигналізації у рятувальників немає, то система вмикання насосів-підвищувачів має свої недопрацювання, які потрібно усувати якомога швидше.

Недоліки протипожежного стану найвищого житлового будинку Закарпаття поглиблюються й тим фактором, що сьогодні міський підрозділ пожежної охорони фактично немає необхідної пожежно-рятувальної техніки, за допомогою якої можна було б проводити аварійно-рятувальні роботи вище дев’ятого поверху.

Все це змушує рятувальників приділяти 16-поверхівці підвищену увагу, а відповідно, тому саме тут було проведено спеціальні пожежно-тактичні навчання, до речі, не останні в поточному році.

В п’ятницю близько 10-ої площадка поблизу „висотки” перетворилася на своєрідний мурашник – пожежні автомобілі, автомобілі рятувальників із Закарпатського СВАРЗу, бригади швидкої, люди зі спеціальним спорядженням, незрозумілі для сторонніх вигуки: „ствол Б”, „вдягти АСВ”. Вся ця, на перший погляд, метушня, набула зрозумілого вигляду, коли до вікон четвертого поверху потяглася автодрабина, а невдовзі почалася евакуація потерпілих. Попри деякі похибки у діях пожежників, які загалом спрацювали на „тверду чотири”, Ігор Матвійчук, зазначив, що у випадку реальної аналогічної пожежі діяти довелося б у дуже складних умовах, до яких додався б і такий фактор, як паніка.

Саме тому подібні навчання, де працівники оперативно-рятувальної служби мають можливість відпрацьовувати свої дії до автоматизму, а також узгоджувати їх з діями всіх аварійних служб (газовиків, швидкої) повинні в подальшому стати запорукою успішної ліквідації справжніх складних пожеж.



Прес-служба Управління МНС України в Закарпатській області.