Самодурство чиновників не знає межі

Сановників, які нахабно розправилися з неугодними, виявилося набагато більше, ніж автор міг припустити. Про це свідчать телефонні дзвінки й листи читачів, котрі відгукнулися на серію журналістських розслідувань.



У них — біль принижених і ображених черствими чинушами, які дбають лише про своє благополуччя. До слова, від фігурантів публікацій не надійшло жодного обуреного відгуку.



А чому б і не уникати «безгрішному», якщо відповідні служби крізь пальці дивляться на свавілля, яке творять горе-директор, його начальство і місцеві суди.



Ще 20.12.07 начальник Головного управління представництва в суді захисту інтересів громадян і держави при виконанні судових рішень Генпрокуратури Кучер відправив статтю «Голосу України» першому заступнику прокурора Закарпатської області Петруні. Київський начальник просив «перевірити наведені доводи, у тому числі щодо законності судових рішень з трудового спору, правомірність дій працівників органів прокуратури тощо». Здавалося, реакція мала бути якщо не блискавична (адже йдеться не лише про вульгарне нехтування цивільних прав незаконно звільнених Гузинець, Майданевич, Микульця та ін., а й інтересів держави), то в передбачений місячний термін.



— Мстить мені прокуратура за наші з покійною вже Марією десятки скарг з приводу тяжби, відписок, самодурства правоохоронців, — вважає Іван Гузинець, чоловік убитої хворобою й несправедливістю жінки.



Судячи з беззубості «ока государевого», Іван Юрійович має рацію. Феміда давно сказала своє слово на користь «з’їдених», а Берегівська прокуратура продовжує гру з обласною, місяцями із завидною впертістю й байдужістю відфутболюючи матеріали одна одній...



Чи знає про це начальник головуправління ГПУ Кучер, який зобов’язав підлеглого Петруню про результати перевірки «повідомити зацікавлених осіб та інформувати Генеральну прокуратуру»?



Іван ІЛЛЯШ, Голос України, №323 (4323) від 16 квітня 2008 року