Необережність при палінні ледь не закінчилося трагедією в закарпатському селі Завидово

Необережність при палінні ледь не закінчилося трагедією в закарпатському селі Завидово, що на Мукачівщині. 61-річний Петро заснув у ліжку з непогашеною цигаркою, від якої зайнявся та почав тліти ватний матрац. На щастя, пенсіонер зумів вчасно прокинутися, інакше список жертв вогню збільшився б ще на одну людину.

Втім, наслідки паління в ліжку не минули для пенсіонера цілком безслідно. У Мукачівській центральній районній лікарні, куди після цього прикрого інциденту звернувся за допомогою Петро, йому встановили діагноз - термічні опіки правої половини грудної клітини другого ступеня важкості. Хоча подібна травма не загрожує життю людини, однак і приємного від неї мало.

Зі слів першого заступника начальника управління МНС України в Закарпатській області Івана Гелебана, опіковий травматизм чи не найбільший головний біль закарпатських “еменесників”. Попри суттєве зменшення кількості пожеж, частка вогняного дійства, де люди отримують травми, зросла майже на п’яту частину.

Загалом, обставини за яких люди травмуються мають чимало схожого між собою, тому їх до певної міри можна виділити у кілька специфічних груп. Неодмінним атрибутом першої з них є наявність таких складових як цигарка та ліжко. Саме їх поєднання дає ту саму “суміш”, що, на жаль, часто має гіркий смертельний “присмак”, особливо якщо додається і третя складова – кілька чарок оковитої. І якщо у випадку з Петром на його користь спрацювало те, що непритуплені алкоголем інстинкти самозбереження “забили” на сполох, то у 22 випадках із 31, а саме стільки людей загинуло в поточному році на пожежах в Закарпатті, це поєднання виявилося фатальним.

До другої групи тих, хто потрапляє на лікарняні ліжка травматологічних відділень та опікових центрів, слід віднести невдалих “експериментаторів” з легкозаймистими речовинами. Так, 18 серпня 25-річна Алла з села Клиновець того самого Мукачівського району спробувала розтопити піч з допомогою бензину. Наслідок - госпіталізація в Мукачівській центральній клінічній лікарні з опіками правої частини обличчя та правої руки.

Третю становлять особи, які намагаються перевірити справність газових балонів чи газових котлів за допомогою запаленого сірника. Дарма, що правила пожежної безпеки радять робити це з допомогою звичайного мильного розчину. Тим більше, що в результаті спалаху газоповітряної суміші займаються й менш придатні для горіння речі, ніж одяг на людині.

Четверта група – це ті, кого можна до певної міри зрозуміти. Бо хтось, виконавши всі рекомендації, як діяти на випадок пожежі – зателефонувавши на “01”, повідомивши своє ім’я, адресу та номер телефону, ще до приїзду пожежних підрозділів починає гасити полум’я. І під час цієї боротьби з вогнем отримує опікові травми. Цих людей серед травмованих найменше, однак вони, принаймні, знаходять якесь розуміння та підтримку, а іноді, навіть, заслуговують на повагу.