Європейський дім повинен бути безпечним для всіх країн континенту

Голова Закарпатської обласної ради Михайло Кічковський цими днями перебував у м.Генуя ( Італія) у складі постійної урядової делегації України в Конгресі місцевих і регіональних влад Ради Європи, де взяв участь у засіданні Комітету з питань соціальної рівності. Про що йшлося, які проблеми порушувалися на цьому поважному форумі – наша розмова.



Кор.: Михайле Михайловичу, насамперед хотів би зазначити, що ви – один із не багатьох голів обласних рад України, кому довірена почесна місія бути в числі конгресменів Ради Європи. То ж кілька слів про особливості роботи її Комітету з питань соціальної рівності Конгресу місцевих і регіональних влад, в якому ви особисто працюєте?



М.К.: При Комітеті з питань соціальної рівності діє потужній секретаріат, який веде усі справив у міжсесійний період: надсилає проекти рішень, які передбачено обговорити на засіданнях, інформаційно – довідкові матеріали, узагальнення роботи Конгресу тощо. Ми ж, члени постійної урядової делегації, у свою чергу адресуємо секретаріату свої пропозиції з тим, аби обговорення насущних питань під час роботи засідання проходило в діловому, практичному руслі. Цього разу, зрештою, як і раніше, лист – повідомлення про скликання засідання мені прислав голова Комітету з питань соціальної рівності Валеріо Прігначі. З метою сприяння робочої дискусії у Генуї до свого листа додав ряд документів, прийнятих Конгресом раніше, у т.ч. на останньому засіданні та в міжпленарний період, а також ті, які планується прийняти у 2008 р. ( весняне та пленарне засідання) та інші матеріали щодо процесу формування пріоритетів діяльності Комітету. Таким чином, я, як і інші конгресмени, мав можливість познайомитись з проектами програм, рішень порядку денного, підготуватись до нього й таке інше. Між іншим, організація роботи Конгресу нагадує ту, яка напрацьована в Закарпатській обласній рад У скликання. У його робочих групах, статутних Комітетах, як і облраді, питання також ретельно вивчаються завчасно. Це дає можливість під час пленарного засідання працювати динамічно й продуктивно.



Кор.: Чим знаменним був цього разу початок першого засідання Комітету з питань соціальної рівності?



М.К.: Цього разу Комітет з питань соціальної рівності засідав у всесвітньо відомому Генуйському Музеї моря. Його президент Клаудіо Монталдо передовсім до початку засідання люб’язно запропонував оглянути унікальну виставку кораблебудування, що конгресмени й зробили. Відкрив засідання Валеріо Прігначі, після чого були зачитані вітання від імені члена Законодавчої Ансамблеї регіону Лігурія – Патриції Мураторе, котра в цей час перебувала на засіданні Асоціації міст Італії, яку й очолює, а тому не мала можливості взяти участь у засіданні даного Комітету. Далі члени Комітету ухвалили проект загальної програми та заслухали звіт про попереднє засідання, яке проходило в м.Умеа ( Швеція) 6 листопада 2007 р., прийнявши відповідні рішення. Оскільки магістральною темою порядку денного була „Безпека громади та партнерство місцевої влади, поліції й громадянського суспільства“, то одним з перших виступив заступник мера м.Генуя Франческо Скідоне, за ним – заступник мера м. Гедеш з Німеччини Жуїдо Лейдке, які ознайомили учасників засідання з пактом щодо безпеки від державних керівників до місцевої поліції. Ми також обговорили питання співробітництва між місцевими та регіональними органами влади й неурядовими організаціями країн–членів Ради Європи. Інформував представник Фінляндії – Сарі Юліпуллі.



Безпека країн Європи: гарантії та проблеми



Кор.: Безпека країн Європи – питання злободенне. Як підтвердженням цього – збройні конфлікти, зростання злочинності, наркобізнесу, соціальні, екологічні катаклізми тощо. До речі, як стало відомо з офіційних джерел, ви взяли діяльну участь в його обговоренні, так? До речі, якою мовою ви звертаєтесь до конгресменів?



М.К.: Почну з останнього. Як й інші члени урядової делегації з України, виступаю на засіданнях російською мовою, бо вона в Раді Європи, де Україна членствує вже 13 –ий рік, перекладається на всі інші офіційні мови. Із української мови, на жаль, перекладу поки–що нема. У кулуарах представники делегацій держав колишнього Союзу також спілкуються російською.

Щодо першого запитання. Правда в тому, що громадяни всіх держав, міст населених пунктів, кожна сім’я прагнуть спокійно жити й працювати. Оскільки Україна є визнаним регіональним лідером у Європі і виступає за зміцнення регіональної безпеки в рамках Центральноєвропейської ініціативи, тобто за тісну співпрацю з Євросоюзом, то мене дуже цікавив досвід європейців у цьому питанні. Водночас хотілося розповісти про той, що напрацьований у нашій області. Бо, як зазначив генеральний директор Світової організації торгівлі Паскаль Ламі, звертаючись до української делегації під час підписання Віктором Ющенком протоколу до вступу України у СОТ: „ Ви потрібні нам, потрібні ваші знання та досвід“. Ми, ясна річ, готові ділитися своїми знаннями, досвідом і, навіть, теплом душі. Тим паче, що поглиблення широкомасштабних реформ у політичній, економічній, оборонній, безпековій, правовій та інших сферах, що має на меті зміцнення демократичних інституцій, добробуту та безпеки українського народу, є головним пріоритетом вітчизняного сьогодення, в якому важливе місце відведено європейським устремлінням нашої держави.

Звичайно, у кожному регіоні свої особливі умови – економічні, соціальні, духовні, різні критерії безпеки. Так само різні шляхи досягнення безпечного життя територіальних громад. Тому почерпнута на семінарі інформація із виступів шановних колег–доповідачів – надзвичайно цікава, важлива, корисна і мені приємно, що зі сторінок „НЗ“ я можу поділитись враженнями і думками із краянами. Хотілося б кращий європейський досвід запровадити і в нас.

Зі свого боку я розповів про практику спільної роботи місцевих владних структур нашої області, правоохоронних органів і громадськості щодо безпеки життєдіяльності територіальних громад краю, яка обумовлена рядом об’єктивних факторів. Повинен сказати, що мій виклад учасники зібрання сприйняли з чималою зацікавленістю. Закарпатська область у географічному, історичному і соціально-культурному аспектах тісно пов’язана із прикордонними регіонами сусідніх країн - Угорщини, Словаччини, Румунії, Польщі. У зв’язку із наявністю на території області державного кордону України із названими державами, Закарпаття називають воротами в Україну воротами із країн СНД і Сходу Європи. Важливим у цьому ключі є й інший фактор. Це – багатонаціональний склад населення і поліконфесійна структура духовного життя краю, що мають свої особливості для безпеки територіальних громад. Крім того, є спроби територію Закарпаття використовувати для транзитного переправлення біженців–мігрантів з країн Південно-Східної Азії, Близького Сходу та Африки через Російську Федерацію у країни Західної Європи, куди прямують мігранти в пошуках кращих умов життя чи політичного притулку. Нерідко вони стають джерелом різних, не характерних для регіону захворювань. За офіційними даними лише торік мігрантів із 37 країн було затримано в Закарпатській області за порушення правил перебування в Україні і спробу незаконного перетину держаного кордону. Для надання допомоги прикордонним службам з ініціативи і підтримки місцевих рад і органів виконавчої влади, правоохоронців у прикордонних населених пунктах створено громадські інспекторські пости державної прикордонної служби з виявлення, відстеження та ліквідації так званих маршрутів. Допомога громадських формувань прикордонним заставам заключається в тому, що волонтери разом із прикордонниками несуть службу, виконуючи доручення командирів прикордонних застав і т.д. Лише один факт. За підтримки громадськості тільки на дільниці українсько–словацького кордону затримано понад 4 тисячі мігрантів. Це означає, що закарпатці проявляють особисту відповідальність за безпеку у своїй громаді, забезпечення стабільного порядку і спокою. Тепер, коли Україна впритул межує із країнами Євросоюзу – це має надзвичайно важливе значення в питаннях напрацювання нових форм прикордонної співпраці, створення інвестиційних цікавинок у цілому, вирішення проблем малого прикордонного руху.

Позначаються на безпеці життя мешканців краю й екологічні особливості Закарпаття, кліматичні умови, виникнення різних критичних ситуацій, пов’язаних із ними ( повені, зсуви, забруднення навколишнього середовища) – одна із складових безпеки міст і сіл нашого краю. То ж місцева виконавча влада, органи місцевого самоврядування приділяють цьому питанню постійну увагу і турботу. До речі, при багатьох виконкомах сільських, селищних рад за участю депутатів, дільничних інспекторів створено опорні пункти. Їх завдання – залучити авторитетних у селі людей, представників молоді для здійснення контролю за дотриманням громадського правопорядку у дні свят, проведенням індивідуальної виховної роботи, зокрема, з підлітками, вивчення їх духовних і культурних запитів і у такий спосіб прилучити їх до спільної, в інтересах всієї громади роботи. Підтвердженням ефективності такої взаємодії є й те, що у депутатському корпусі місцевих рад різних рівнів представлені й колишні представники правоохоронних органів. У багатьох населених пунктах області головами територіальних громад обрані вчорашні правовики. Там питання безпеки, як правило, – на взірцевому рівні.



Україна в європейському просторі



Кор.: Питання безпеки суспільства набуло особливої актуальності в контексті євроінтеграції України до європейського співтовариства.

М.К.: Цілковито так. Адже Україна і, зокрема, Закарпатська область, як я підкреслив вище, - основний коридор, який з’єднує країни Східної і Західної Європи. Ясна річ, що у результаті розширення кордонів Євросоюзу він набув особливо важливого значення. Зрозуміло, й інше: належний стан громадської безпеки - одна з передумов успішної реалізації євроінтеграційного курсу політики Президента України Віктора Ющенка. Безпосередня причетність органів місцевого самоврядування до її забезпечення визначена ст. 38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Безпека громади розглядається в комплексі, охоплюючи багатогранне життя населення. Починаючи від контролю за дотриманням норм громадського правопорядку, взаємодії з правоохоронними органами - до послідовного вирішення соціальних питань, які виникають у громаді.

Одними із основних документів, які об’єднують зусилля трьох гілок влади - самоврядної, виконавчої і правової, є Закон України „Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону“ та Постанова Кабінету Міністрів „Про затвердження Типового статусу громадського формування з охорони громадського порядку і державних кордонів“.



Кор.: На території окремих регіонів України з цією метою створені громадські формування. А як у нас?



М.К.: У нас також функціонують аналогічні громадські об’єднання, і їх кількість сягає понад 307 одиниць, плюс 107 громадських пунктів охорони порядку. У їх рядах – волонтери, авторитетні у громаді, різного віку й соціального стану люди. Їхня діяльність скоординовується органами місцевого самоврядування та представниками правоохоронних структур. Лише декілька цифр. У 2007 році добровільні учасники таких формувань спільно з працівниками міліції провели 1846 різноманітних заходів для посилення громадської безпеки у краї. У результаті спільних зусиль розкрито 1149 злочинів кримінального характеру, затримано 1455 осіб, які скоїли адміністративні правопорушення. До слова, місцева влада всебічно сприяє тому, щоб діяльність громадських формувань широко висвітлювалась у місцевих ЗМІ. За результатами роботи місцевих рад, органів виконавчої влади, правоохоронних структур та громадськості в питаннях безпеки громад та з метою правової освіти, попередження правопорушень проводяться зустрічі з населенням, зокрема, із школярами, молоддю й т.д.

Для забезпечення діяльності таких формувань передбачається фінансування з місцевих бюджетів. Ці кошти витрачаються на виготовлення необхідної символіки, плакатів, іншої друкованої продукції. Бо волонтери працюють в ім’я збереження і зміцнення безпеки територіальних громад виключно на громадських засадах.



Співучасть і толерантність – місток до взаєморозуміння



Кор.: Виникнення й загострення криміногенної ситуації часто пов’язане із безробіттям людей...



М.К.: Однозначно. Хоча з року в рік на Закарпатті відкриваються нові виробничі потужності, створюються нові (36–37 тис.) робочі місця, а питання зайнятості населення, підвищення йому заробітної плати є для регіональної і місцевих влад краю невідкладними. Як і питання надання допомоги пристарілим, одиноким, багатодітним сім’ям, сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування. Бо, як на моє глибоке переконання, не може почувати себе спокійною і безпечною та громада, де мешкають люди без належних умов життя. Тому у міжсесійний період депутати облради виїжджають на місця, вивчають ситуацію у територіальних громадах, надають підтримку місцевій владі у вирішенні економічних і соціальних проблем, та індивідуальну допомогу тим, які цього потребують. У разі виникнення суперечливих питань, які ведуть до конфліктних ситуацій, прагнемо знайти шляхи їх толерантного рішення. Вся ця робота підконтрольна реалізації «Регіональної програми захисту конституційних прав і свобод громадян, гарантування належного розгляду звернень громадян на 2007-2009 роки».

Я глибоко переконаний, про що заявив і на засіданні Комітету: якщо людину, котра переживає якесь лихо, особисту драму, соціальне потрясіння влада почує й підтримає, то вона не піде на злочин. Демократичне суспільство повинне мати гаряче, сповнене добротою серце. І наша практика в цьому напрямку особливо зацікавила співдоповідача Шерму Батсон ( Великобританія) по темі „Соціально орієнтовний підхід у боротьбі з расизмом на місцевому і регіональному рівні“. Ми з нею поспілкувалися під час перерви, оскільки графік роботи Комітету був надто щільний.

Надто зацікавила конгресменів і наша практика співпраці органів місцевого самоврядування і виконавчої влади та громадських організацій, про що я також охоче розповів на засіданні Комітету, коли йшлося про співробітництво між місцевими та регіональними владами і неурядовими організаціями країн–членів Ради Європи, про що доповідав представник Фінляндії Сарі Юліппулі.



У двох гілок влади повноваження – різні, а прагнення – одне



Кор.: Оскільки зайшлося про взаємодію, то недавно ви провели виїзне спільне засідання президії облради та її депутатів, координаційної ради з питань місцевого самоврядування при голові облради та колегії ОДА на базі Перечинського району, де продемонстрували порозуміння та взаємодію двох різних за повноваженнями гілок влади на теренах краю. А невдовзі такого ж змісту засіданням Національної Ради з питань взаємодії органів державної влади провів Президент України у Ялті. Як відомо, на цьому високому форумі наголошувалось на необхідності звести мости взаємо порозуміння між гілками влади у площині конкретики і послідовності, яке повинно послужити розбудові України та гідного життя людини. Отже, ви вгадали віяння часу?



М.К.: Справді, ми провели виїзне спільне засідання двох гілок влади, депутатського корпусу, на якому намітили курс, яким нам іти далі і вище до виконання тих планів, з якими свого часу йшли до виборців, обіцяючи їм розбудову краю та гідне життя людини в ньому. На цьому ж зібранні спільно з головою ОДА Олегом Гаваші дали низку доручень відповідним гілками влади щодо узагальнення зауважень і пропозицій, висловлених учасниками засідання. Це був добрий почин у системному підході до зміцнення взаємодії двох гілок влади на всіх рівнях, а також важливий крок влади до людини. Повинен сказати, що передували цьому виїзні засідання координаційних рад з питань місцевого самоврядування, прийоми громадян з особистих питань на місцях, робочі наради тощо, аналізуючи які ми з керівництвом ОДА дійшли висновків, що сьогодення вимагає об’єднати суспільство і довести істину: державні цінності – вищі за політичні, та й за будь–які. Що влада, як підкреслив у своєму виступі на засіданні Комітету в Генуї представник Великобританії Девід Ллойд–Вільямс, повинна доповнювати одна одну, робити досконалішою. І тільки взаємодовіра й наштовхнуло нас на ідея щодо проведення спільних заходів та прийняття спільних рекомендацій за їх результатами. То ж коли поїхали на засідання Національної Ради, яке проходило в Ялті, де Віктор Ющенко наголосив на потребі об’єднати зусилля в ім’я розбудови України та цілісного, гармонійного, сповненого здобутками і краси життя в ній, то ми зрозуміли: намітки влади на рівні Закарпаття відповідають і вимогам часу, і курсу держави, визначеного Президентом України, в особі якого самоврядні громади здобули надійне плече на шляху бажання і вміння змінювати життя на краще. І про це я з неабиякою гідністю мовив перед Конгресменами.



Іншими словами, ми не ставили собі за мету вгадувати, як ви кажете, віяння часу. Ми підішли до питання співпраці двох гілок влади комплексно, виходячи з потреб чинного законодавства, співвітчизників або жителів самоврядних територій, з проблемами яких доводиться стикатися щодня, та ініціатив європейської спільноти, головними ознаками яких є високий рівень соціальної захищеності, екології, підтримка населення, розвиток добровільних об’єднань та груп взаємодопомоги й таке інше. Я переконаний, що досвід, який вдалося напрацювати облраді У скликання стосовно консолідації зусиль всіх політичних сил, що представлені в депутатському корпусі краю, вартує узагальнення. Адже обласні парламентарі, коли йдеться про Закарпаття, завжди знаходять у собі мудрість і, навіть, мужність керуватися не лише своїми корпоративними інтересами, а й враховують стратегічні напрямки розвитку держави та області, зокрема. А втім, успіх можливий там, де є заінтересованість і співпраця всіх сторін, коли питання влади і громади стають обопільними. Тут головне – не зрадити обрану справу та людей, які віддали свої голоси за надію на краще життя.



Кор.. Благочинні акції, ініційовані президією облради, серед яких – „Кожній дитини - родину!“, „І у вас, і у нас хай буде гаразд“, „Дорога до храму“ та ін. – підтверджують саме про сповнені добротою серця людей, які долучились до них, про повагу до гуманної до справи.



М.К.: На попередньому засіданні Комітету, що відбулось у Швеції, в м. Умеа я коротко інформував про благодійні акції, які працюють на теренах нашого краю і повинен сказати, що конгресмени схвально оцінили наш досвід. Це відмітила представниця Фінляндії Ірмелі Хентоне, яка доповідала з питання „Безпритульні діти“. Я ж повідомив високошанованій доповідачці, що названі вище акції набули розмаху і характеру постійно діючих. Та найголовніше, вони благотворно впливають на психологічний клімат у містах, селах, де створені дитячі будинки сімейного типу, прийомні сім’ї. Люди щиро прагнуть допомогти їм. А це найкращий приклад для наслідування, який прищеплює в молоді почуття доброти, європейського людинолюбства, гуманності. Як доказ тому, акція „І у вас, і у нас хай буде гаразд“, започаткована з нагоди Нового року та Різдва Христового з метою надання допомоги одиноким, пристарілим, інвалідам, і у ці дні, коли вірники римо–католицької церкви святкували Паску, набула обширу. А нещодавно ми започаткували ще одну благочинну акцію „Дорога до Храму“ з тим, аби надати допомогу у відбудові і реставрації древніх, унікальних пам’яток сакральної архітектури Закарпаття, які належать різним конфесіям. Такий підхід, як на мене, сприяє формуванню доброзичливих стосунків між людьми різних віросповідань, об’єднує населення краю та загальнонаціональні духовно-культурні цінності, якими є храми Закарпаття. Одна із особливостей таких заходів полягає в тому, що вони – близькі, зрозумілі, прийнятні для різних категорій жителів багатомовного Закарпаття.



Від екології природи – до екології душі



Кор.: На рівні Ради Європи ви і цього разу, напевне, не опустили нагоду порушити питання щодо екологічної безпеки краю …



М.К.: Кажуть, кожен говорить про те, що його болить найдужче. Значне антропогенне та техногенне навантаження територій як України, так і всіх держав Європи призвели до зростання ризиків виникнення надзвичайних ситуацій в екологічній сфері. Як правило, вони мають глобальні наслідки і становлять основну загрозу для територій багатьох регіонів, у т.ч. й нашої країни. Так, руйнівну силу повеней на річках Закарпаття у 1998 і 2001 рр. відчули на собі й жителі Румунії, Угорщини, Словаччини. У червні 2007 р. на минулому засіданні Конгресу я вніс пропозицію розглянути питання про екологічну ситуацію в Карпатах та шляхи її поліпшення. Одностайно підтримав мене в цьому і Комітет соціальної рівності, і його голова. Йдеться ж про екобезпеку всіх країн Карпатського Єврорегіону і, навіть, Європейського материка. Зі свого боку Україна, місцеві органи влади здійснюють комплекс заходів з ліквідації наслідків руйнівних повеней в басейні р.Тиса та недопущення подібного у майбутньому. Мова про будівництво цілого комплексу протипаводкових споруд і об’єктів, які допоможуть уберегти населення та народне господарство від стихій, регулювати водні потоки у період повеней й т. і. У цьому ми тісно співпрацюємо з угорською стороною, узгоджуючи свої наміри й дії. Водночас, внаслідок непродуманого лісокористування, в районі Карпат почастішали зсуви, які також загрожують життєдіяльності територіальних громад. Органи місцевої влади спільно з громадськістю змушені вживати заходів щодо збереження населених пунктів, автошляхів від наслідків таких зсувів ґрунту. Визначено найбільш небезпечні місця, здійснюються укріплюючи заходи, створені мобільні аварійні бригади із числа спеціалістів, залучаються фахівці, що ведуть спостереження за змінами у навколишньому середовищі, сприяють оперативному інформуванню про можливі зсуви, виникнення повеней у гірських районах тощо. Це важливий елемент безпеки життєдіяльності громади. Між іншим, ми першими в Україні прийняли обласну „Програму запобігання забрудненню навколишнього природного середовища стічними водами і обмеження їх шкідливого впливу на довкілля на 2006-2009 рр.“. У реалізації і контролю за її виконанням знайшлася велика кількість волонтерів, які добровільно підтримують роботу щодо виявлення й попередження забруднення навколишнього середовища стічними водами. Завдяки цьому у ряді населених пунктів вдалося зняти напругу, що малася у зв’язку із труднощами постачання питної води.

У квітні їду з групою спеціалістів до керівників місцевої влади Австрії. Мета поїздки – прискорення реалізації спільної програми „Концепція комплексної системи поводження з побутовими відходами у Закарпатському регіоні“, яка передбачає спорудження: на І –му етапі –4 полігонів з утилізації побутових відходів, на ІІ–му – сучасного заводу з переробки відходів і виробництво електроенергії за австрійським методом. Цим ми знайшли ще один шлях до безпечного життя громад, позаяк з кожним роком проблема санітарного стану довкілля стає дедалі актуальнішою. Бо, не секрет, якими б не були здобутки регіону, але його впорядкованість і чистота – це насамперед само організованість життя людини на землі. І її безпосередня участь у розвитку та збереженні природи є необхідністю гармонії, збалансованості та взаємозв’язку з довкіллям. Тільки такий підхід може гарантувати безпеку здоров’я людини – фізичного і психічного. Іншого шляхи либонь не дано. І в цьому питанні має бути партнерство: школа, громада, влада.



Кор.: Які виступи конгресменів вам запам’яталися найбільше?



М.К.: Коли зайшлося про політику місцевої інтеграції, то в частині обміну думками експерт з Німеччини Вольфганг Боссвіка розповів про досвід Німеччини щодо створення соціально–доступного житла. Це – щось на зразок нашої програми „Власний дім“. Представниця Швецарії Глузетта Мармо вела мову про їхній досвід стосовно облаштування будинків–гуртожитків для заробітчан з метою здешевлення вартості їх перебування далеко від дому. Будує таке житло, як наголосила вона, місцева влада. Мануель Серікано поділилась досвідом Генуї „ Життя на вулиці і наслідки“ про вуличних вчителів або волонтерів, до числа яких належать кваліфіковані спеціалісти, котрі допомагають дітям, літнім людям, хворим у складних життєвих ситуаціях т.д. Іншими словами, на засіданні звучало багато цікавих ідей, думок, пропозицій, які варто реалізувати на рівні нашої області.



Генуя – одна з колисок світової історії та культури



Кор.: То ж – насамкінець, що запам’яталось вам у Генуї на все життя?



М.К.: Генуя – портове місто на півночі Італії, столиця провінції Генуя і історичної області Лігурія, де проживає близько 600 000 осіб. Це –батьківщина Христофора Колумба. Про це нагадує дім біля міських воріт Порта Сопрана, де проживала його сім’я. Я побував біля цього будинку. Враження – незабутнє. Мимоволі переносишся думками в його часи, згадуєш яскраві епізоди із життя великого мандрівника. І неначе сам долучаєшся до великих істин. Колись це дрібна грецька колонія, поселення якої свого часу було зруйноване військами Карфагена. Під час хрестових походів за багатством і впливом Генуя перевищувала королівства Європи. Це була розвинута морська республіка. На початку ХХ століття Генуя виборювала у Марселя звання найлюднішого порту у всьому Середьоземному морю. А в 2001 р. здобула визнання самміту „Великої вісімки“ з розвинутою торгівлею, суднобудівною промисловістю, банківською системою. Про це , справді, унікальне, місто кажуть так:„ Золото народжується в Америці, помирає в Іспанії, а бережуть його в Генуї“. А вулички – як лабіринти – вузькі, довгі, що є складовими історичного центру найбільшого міста в Європі. Всюди – запах ароматної кави, піцци, запальні розмови вуличних торговців. Палаци вирізняються розкішшю оздоблення, фресок, де сьогодні розташовані в основному художні галереї, музеї: Музей Лігурійської художньої Академії, Музей східного мистецтва, Музей сучасного мистецтва, Єврейський музей та ін. Вони гармонують в ансамблі з церквами та старинними університетами. У будинку, де свого часу проживав етнолог, конструктор сонячного годинника Енріко Д’Албертіс сьогодні розташований Музей світової культури і Центр світової музики. Бізнес і комерція тут знайшли виняткову елегантність. Морський мотив найчіткіше відбитий на великому, а, точніше, найбільшому і найцікавішому в Європі акваріумі, який був побудований на честь Колумба. Та істинними символами Генуї є все ж маяк Латерна і новий виставковий комплекс – сюди туристи приїжджають насамперед. Мені ж припав до душі тисячолітній собор, над спорудженням якого працювали фахівці з усієї Європи. При ньому є Єпархіальний музей, в підземному приміщенні якого об лаштована Скарбівня, де зберігаються срібний і позолочений ковчег з прахом Івана Хрестителя, що був привезений в період Хрестових походів, а також блюдце із ізумрудного скла, яке, за легендами, вважається Святим Краалем, із якого Христос пив на останній вечері. То не сподобатися Генуя не може. Її потрібно пізнавати як жінку, почуття до якої з часом сильнішає, доки не заполонить. Хто пізнав Геную, той носитиме її в серці назавжди. Це – край вітру, сонця, веселкових барв: у будь–яку пору року радує жовтими мімозами, помаранчевими мандаринами, червоними квітками олеандри, срібно–зеленими оливами. Довкола – прибрано, охайно. Відверто кажучи, по доброму позаздрив. Зрештою, благоустроєне місто – це обличчя і громади, і влади. Це – зразок, який варто запозичити як складову турботи про людей.



Іван Чоповдя, сайт Закарпатської обласної ради