До гірського бою - готові?

У процесі реформування нашого війська створюються принципово нові штатні структури та військові частини, завдання яких можна назвати специфічними. Одна із них - 15-й окремий гірськопіхотний батальйон на Закарпатті - є єдиною поки що, у Збройних Силах України, частиною, яка за своїм призначенням повинна бути готовою до дій у гірській місцевості.Цей унікальний батальйон створено на базі окремого механізованого полку, що входив до складу 128-ї механізованої дивізії і дислокувався в Ужгороді. Саме поблизу обласного центру Закарпаття знаходиться 234-й загальновійськовий полігон, який призначений для підготовки гірськопіхотних підрозділів. Свого часу тут проходили підготовку військовослужбовці Радянської армії, які згодом продовжували службу в Афганістані. Поряд з іншими навчальними об'єктами тут функціонують гірська танкова директриса, гірська директриса БМП, гірське

стрілище, а також гірський спортивний комплекс, в якому споруджено підчепну стелю для занять альпінізмом.

Гірські піхотинці - це, насамперед, багатофункціональні солдати. Вони повинні вміти діяти як у пішому порядку, так і на техніці. Окрім цього, у їхню базову підготовку входять такі елементи, як подолання не тільки гірських, а й скелястих ділянок місцевості, переправа через ущелини, високі гірські хребти та стрімкі ріки. Все це потребує неабиякої спеціальної підготовки та фізичних якостей. Звісно, що й добір до батальйону повинен здійснюватись із врахуванням тих завдань, які необхідно виконувати. Основна увага при цьому приділяється

заняттям у полі.

Тому з початком навчального року, так би мовити, з дня утворення частини, в батальйоні розпочались інтенсивні заняття з бойової підготовки. Вже наприкінці грудня минулого року гірські піхотинці здійснили свій перший вихід у поле. Згодом польовий табір на полігоні став для них рідною домівкою. Облаштувавшись, особовий склад батальйону приступив до практичних занять з вогневої, спеціальної, тактичної підготовки та інших предметів навчання.

Чималий обсяг робіт постав у цей період перед командиром батальйону підполковником Василем Максименком та командирами підрозділів. Адже в процесі формування батальйону особовий склад не займався бойовою підготовкою майже рік. До того ж у процесі реорганізації довелось перейти на нові, більш сучасні, зразки військової техніки і озброєння. Особливу увагу необхідно було приділяти організаційно-методичному і професійному рівню командирів взводів. Із цим завданням офіцери та їх підлеглі впорались.

Підбиваючи підсумки перших занять у полі, підполковник Максименко відзначив сумлінність та наполегливість у виконанні поставлених завдань капітанів Олега Стороженка та Олега Сергеєва, старших лейтенантів Анатолія Пікали та Олега Тарасенка, старшого прапорщика Василя Савича, молодшого сержанта Ігоря Іщенка та інших.

Після перших занять перед командуванням новоутвореного батальйону постало чимало проблем. Одна із особливих - штатна. Так, згідно з новими керівними документами, тактика дій відділення передбачає вправи у складі бойових двійок і трійок, стрільбу у складі гранатометної обслуги та інші. А штат відділення гірськопіхотного взводу не дозволяє виконувати у повному обсязі деякі вправи з курсу стрільб. Тому що не є повним. До того ж у батальйоні передбачена всього одна посада інструктора, та й того знайти не так просто. Не кажучи вже про спортсменів-альпіністів, котрі б виявили бажання служити гірськими піхотинцями.

Не забезпечений особовий склад батальйону й певним спеціальним гірським спорядженням. Вартість його, скажемо відверто, чималенька. Що вже казати про особисте спорядження гірського рятувальника, яке коштує понад 5 тисяч гривень.

Склавши відповідний кошторис, у батальйоні підрахували, що на все гірське спорядження для особового складу загалом необхідно близько 6 млн гривень. Принаймні на сьогодні хоча б третю частину від цієї суми.

Певні надії покладаються на те, що батальйон увійде до складу Об'єднаних сил швидкого реагування. Мова про це ведеться. А поки що гірським піхотинцям доводиться долати одну за одною вершини ратної справи на полігоні. І роблять вони це успішно. Наголошу: поки що.



Михайло ГРИНЕВИЧ, "Народна армія"