Закарпатець врятував життя дівчинці, але сам загинув...
Віктор Брензович поїхав на будівельні роботи в село Первомайське, яке розташоване під Донецьком, ще перед війною. Важкі бої не злякали хлопця, він залишився допомагати місцевим жителям у 93-й бригаді.
До початку одного з обстрілів маленька Настя з мамою були недалеко від дому. Артилерія сепаратистів вдарила по її вулиці. Маму контузило, відкинувши вбік, а донька стояла в сльозах посеред двору, навколо якого падали міни важкого калібру. Віктор, почувши з укриття сусіднього дому плач дівчинки, вибіг її рятувати (хто відчував поряд обстріл артилерії, той особливо розуміє його героїзм). Вхопивши Настю, він побіг до найближчого підвалу. Ввійти у двері не встиг – великий осколок розрізав його спину. Загинув, але врятував...
Мешканці вулиці повідомили маму Віктора, яка живе у Великих Лазах Ужгородського району, про смерть сина, і попросили дозволу поховати його як героя їхнього краю в с. Первомайське. Мама дала згоду. Ховали закарпатця воїни 93-ї бригади. Пізніше від контузії та психологічної травми померла й мама Насті.
Тепер дівчинці, як і всім, хто живе поряд із їхніми позиціями, допомагають бійці 128-ї бригади. Повага до вихідців із Закарпаття тут особлива. І підняв її простий хлопець, що жив у бідній хатині села Великі Лази.
Мама Віктора тримає цю історію в собі. І все, що в неї залишилося, – це світлина в її кімнаті...
Іван БЕЛЕЦЬКИЙ, 128-ма бригада
UA-Reporter.com