На Закарпатті настав сезон полювання на жаб

У супермаркетах кілограм жаб’ячих ніжок коштує 230-265 гривень, селяни продають весняний делікатес вдвічі дешевше. Та щоб отримати кілограм жаб’ячих лапок потрібно впіймати біля 100 бурих жаб.

У Тур’їх Реметах, що на Закарпатті – сезон жаболовлі. Береги Турички порослі очеретом, спустившись ближче помічаю чоловіків, вдягнених у спеціальних риболовні чоботи. Це мисливці за жабами.

“Як пригріє сонечко, селяни озброюються саками й гайда до старого русла ріки, -- розповідає кореспонденту UA-Reporter.com Василь Герцег. – У квітні спіймати буру жабу нескладно, після зимової сплячки вона ледача і неповоротка. А під час парування, “закохані” жабки втрачають пильність, тоді їх хоч голіруч лови. Наше село чи не єдине у краї, де замість сала із картоплею протягом 2 століть наминають жаб’ячі лапки. Раювати з м’ясцем земноводних навчили наполеонівські вояки, яким після розгрому під Ватерлоо зробили поселення у найбільш “забитій” місцині Австрійської імперії”.

Чоловік під водою повільно заводить сак до очеретини, на якій примостилася здоровезна жаба. Різко піднімає його -- улов у сітці. За годину наловив понад два кілограма жаб. Та весняне полювання триває лише до першої травневої грози. Влітку м'ясо жаб стає гіркуватим. Утім для місцевих жителів річкові жаби – не лише смачна їжа, а й стратегічний продукт. В умовах кризи, французький делікатес з місцевої річки -- чи не єдина можливість гідно заробити. Кілограм очищених жаб’ячих окороків селяни продають по 100-120 гривен. Серед оптових покупців -- ресторатори та перекупники французьких делікатесів із сусідньої Словаччини.

“На жабах за тиждень можна заробити 3-5 тисяч гривень, та для цього цілий день доведеться стояти у холодній воді, -- каже пан Василь. – Місцеві жаболови працюють цілими сім’ями: чоловіки ловить жаб, діти – відносять улов додому, а жінки чистять. У їжу йдуть лише задні лапки”.

Чоловік швидко чистить улов. Готує французьке лакомство на український манер.

“Місцеві селяни заморожують делікатесне м’ясо, ласують ним по святах та пригощають гостей. Жаб’яче філе обсмажують у панірованих сухарях чи яйцях, або перемелюють м'ясо разом з кісточкою на котлети. А який наваристий та смачнючий з нього бульйон, -- загинає пальці селянин. – Лапки підсушити, викласти на деку змащену олією і в гарячу духовку. Слідкуйте, як трохи побіліють -- м'ясо готове. А з приправами – смакота!”.

Соковите біло-рожеве м’ясце без жиру, аж топиться у роті. За смаком нагадує ніжну молоду курятину. З давніх часів у Європі м'ясо жаб вважали делікатесом, а по харчовій цінності воно дорівнює морепродуктами.

Жаба – справжній індикатор чистоти водойми, у брудній воді не житиме. Вона ж бо чистоплюйка, навіть її шкіра містить антибактеріальні речовини. Скоріше можна отруїтися ковбасою, аніж жабою, кажуть місцеві селяни, а фахівці стверджують, якщо ставок де ловлять жаб у екологічно чистому районі, їх можна споживати. Єдина проблема, яка турбує селян – зменшення популяція бурих жаб. Ще 30 років тому у селі осушили понад 100 гектарів природних водойм, нині місцеві бізнесмени планують облаштувати у селі ферму де розводитимуть жаб.