ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Новости и события в Закарпатье ! Ужгород окно в Европу !

Закарпатець відроджує популяцію диких тварин (фоторепортаж)

    29 березня 2024 п'ятниця
    81 переглядів
    Закарпатський фермер вирощує диких тварин

    Михайло Кениз на 15 земельних паях своїх родичів влаштував Фермерське господарство де тримає благородних карпатських оленів, козуль, утім найчисельніше -- стадо диких кабанів. Нині у них народилися малюки.

    Фермер зустрічає біля воріт вольєру та пішки сюди зась. Поле ніби переоране, у дрібних ямках завглибшки з 20 сантиметрів стоїть вода. Сідаємо до дерев’яного возу. Пан Михайло хапає вожжі, стоячи, керує підводою. Двійко коней, занурюючи копита у мокрий грунт повільно тягнуть віз на пагорб.
    “Дорослий кабан може проорати своїм рилом навіть мерзлий грунт, -- пояснює чоловік кореспонденту UA-Reporter.com, -- так свині шукають чим поживитись. Кабани поїдають зелену траву, молоді гілки, насіння і навіть коріння, а ще дощових черв'яків, ящірок, жаб, змій та гризунів”.
    П’ять років тому фемер закупив кабанчиків у Державному мисливському господарстві “Стир”, на Львівщині. Нині у стаді -- 23 особини.
    “Минулого року на корми витратив 35 тисяч гривень: сіно – своє, а 25 тон зернових довелося закупити, своїх улюбленців годую щодня. Дикі свині – більші за домашніх, важать до 300 кілограмів. Вони надзвичайно спритні, навіть на своїх коротких ратицях швидко бігають, добре плавають, чудово маскуються, а ще мають добрі слух та нюх, а зір в кабанів поганий”, -- розповідає пан Михайло.
    Віз теліпає з боку в бік, однією рукою міцно тримаюся за борт, іншою вчепилася у колегу. Які там свині, у голові єдина думка: щоб кінь не посковзнувся, а віз не перевернувся. Сонце “золотить” верхівки дерев. Повільно виїжджаємо на пагорб. На іншому боці вольєру бачу стадо кабанів. У самців з щелепи сторчать довгі гострі ікла, верхні – довші, загнуті догори, вони придають кабанам войовничого вигляду.
    “Іклами сікачі відбиваються від хижаків та мисливських собак, ведуть смертельні бої із конкурентами, -- пояснює Михайло Михайлович. -- Удар наносять знизу вверх, інколи з такою силою, що навіть міцна грудна клітка і шия самців, що захищена ззовні щільною жироподібною тканиною, завтовшки декілька сантиметрів, не рятує від смертельних ран”.
    Раптом фермер помічає у кущах свиняче гніздо. Зупинивши коней, випригує з підводи, хутко пробирається між кущами до невеличкого завалу з хмизу та сухої трави.
    “Маю перший опорос, -- чоловік обережно витягає з гнізда маля, завбільшки з долоню. – Поросятам лише тиждень, вони народжуються зрячими, а смугасте забарвлення – для маскування. За півроку вони наберуть у вазі до 30 кілограмів і стануть добрими підсвинками, тоді смужки зникнуть. Восени молодняк продам на Францівщину, місцевому фермеру”.
    У стаді диких свиней – матріархат, за вожака, як правило, найбільша самиця. Самцям дозволяють жити в стаді до півторарічного віку, старших самиці виганяють. Перемир’я лише у шлюбний період – у жовтні - листопаді. А за чотири місяці самка приносить 5 - 10 поросят. Швидко фотографуємо малюка, а потримати кумедне поросятко фермер не дозоляє, мерщій повертає його до гнізда.

    “Якщо свиня побачить чужинця біля гнізда, атакуватиме, -- попереджає. – А як винюхає чужий запах, може заїсти порося. А великого кабанчика почухати за вушком не бажаєте? Маргоша, іди сюди!”
    З кущів виходить здоровезна свиня, бере з руки пана Михайла сухий початок кукурудзи, а той гладить її по холці. Від задоволення місцева “гранд дама” присідає на коліна, за мить – розляглася біля ніг господаря.
    “Маргоша родом з Виноградівщині, купив її три роки тому за 950 доларів, -- розповідає. --Вона ручна, живе окремо від стада, довірлива і вірна немов собака. Скоро і вона стане матусею”.


    Foto034.jpg
    Foto039.jpg
    Foto027.jpg
    Foto035.jpg

    Нас уже 25000 в Facebook! Присоединяйтесь!
    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору