На Закарпатті кошики на Великдень плетуть з освяченої лози

У гірській Ізі під час роботи над ритуальними корзинами не сваряться, не співають пісень й навіть розмовляють тихо, аж до Великодня. З освячених гілочок виплітають захисні візерунки. Як сказали горяни нашому кореспонденту UA-Reporter.com, якщо Паску святити у корзині з візерунком–оберегом, цілий рік не знатимеш горя.

Ізянські Великодні кошики -- справжнє диво. Їх починають плести після Водохреща. У майстрів побутує повір’я: якщо на початку року першим сплести Великоднього кошара -- цілий рік буде вдалим та щедрим. По обидва боки центральної дороги -- великі двоповерхові будинки. Городи у теплицях та парниках. І чи не на кожному подвір’ї – салон лозоплетіння. В Ізі понад 7 тисяч жителів, з лози плетуть всі -- від п’ятирічного хлопчика до сивочолого дідуся. Зупиняюся біля ошатного будиночку, під навісом викладені чисельні вироби з лози, найбільше – кошиків.

“Робимо корзини круглі, прямокутні та овальні, з оздобленими вінцями, густоплетені, ажурні, -- Марія Галас запрошує до майстерні. -- Для ритуальних кошиків вибирають найкращу лозу, яку збирають зі спеціальними молитвами. Заготовляти верболіз краще влітку, коли прути ще гнучкі. Осіння -- дуже тверда, її треба запарити, щоб була гнучкішою”.

Під час замочування прутів для пасхальних кошиків, до чану добавляють трішки свяченої води з Йордана.

“Бачите на полі величезний казан, -- показує пан Василь, який несе з городу важку в’язанку півтораметрових прутів, -- там на вогнищі вербу варимо майже чотири години, щоб розм’якла та побіліла. Зачищаємо руками кору, а розколюємо прути на дві половинки за допомоги спеціального верстату. Після того як вибирали м’яку серединку, лозу сушимо кілька днів на сонці”.

У невеличкій світлій майстерні працює ціла сім’я Галасів. Старший брат пані Марії робить заготівки для нижньої частини кошика. Мати акуратно вплітає у основу освячені прути лози темно-коричневого кольору. Ізянські лозоплети знають кілька візерунків-оберегів, які застосовують спеціально для Великодніх кошиків.

“Починають плести кошик з дна, -- показує пані Галас, -- боки оздоблюють плетінням, у основі найпростішого -- хрести. Є й більш складні візерунки, втім це таємниця кожного роду майстрів, яка передається від покоління до покоління”.

Беру до рук заготівку, акуратно обвожу гнучкою лозою товсті білі гілочки основи. Щоб працювати так по 12 годин щодня потрібно мати не лише досвід, а й міцну руку. Дизайн кошиків селяни розробляють самотужки, тому у кожному дворі можна побачити щось новеньке. Такий вже народ закарпатці, люблять, здивувати сусіда.

“Скільки потрібно лози щоб зробити невеличкій Великодній кошик”, -- запитую у майстра.

“Хто ж його знає, – знизує плечима ґазда. – Ми не рахуємо прути, одночасно робимо цілу партію кошиків однакової форми. За три дні разом з дружиною та дітьми зробили біля ста заготовок, -- показує. -- На кілки для однієї корзини йде 32 лозини, та їх ще потрібно обплести і оздобити”.

“Коли в Ізі починають плести Пасхальні кошари, -- розповідає пані Марія, -- у селі вщухають сварки. У кожній родині панує злагода, а люди стають терплячі та чуйні. Навіть наш дільничний інспектор міліції каже, що у цей час різко скорочується кількість злочинів. Плету Великоднього кошара, й сама відчуваю якесь піднесення, мабуть Господь благословив на добру справу”.