Рай для піших туристів

Якщо вам не набридла зима, хочете снігу та морозу, раджу залишити на кілька днів асфальтоване місто та податися у Карпати. Там сніг може лежати навіть до травня, а у найвищих горах, наприклад, під Говерлою, його можна побачити і влітку.

Закарпатське містечко Воловець має вигідне розташування у горах та гарне транспортне сполучення.Воловець прийдеться до вподоби мандрівникам, які полюбляють чудові гірські краєвиди, соснові ліси, активний відпочинок, але не люблять галасу великої кількості людей, інтенсивного трафіку, нав’язливих продавців сувенірів та інших ознак туристичного міста.



Адже Воловець – не типове туристичне місто, інфраструктура тут не така потужна, як у Яремче. Зате гори досить високі та мальовничі. Та й місто має гарне залізничне сполучення: всі потяги на Закарпаття зупиняються тут. Із Хмельницького добиратися зручно: ввечорі сідаєш на потяг, рано-вранці ти вже у Воловці. За одинадцять кілометрів від селища проходить міжнарожний автобан Брест – Київ. В місті є кілька готелів, однак зупинитися можна і у місцевих жителів, що буде значно дешевше. Варто лише пройтися вулицями та попитати перехожих, хто приймає туристів на нічліг.



У Воловці є підйомник, однак він вже декілька років не працює. Хоча для фанатів гірськолижного спорту це зручне місце, за 10 кілометрів розташований Подобовець з підйомниками, трохи далі потужний лижний курорт Славське.



Піші прогулянки засніженими горами



Справжнім раєм Воловець є для піших туристів. Це селище може стати відправним пунктом пішого походу гірським хребтом Полонина Боржава. Однак якщо ви не є досвідченим туристом, не маєте відповідного спорядження, то взимку чи в міжсезоння (весна, осінь) ходити в гори з ночівлею не варто. Із Воловця можна здійснювати захопливі одноденні чи навіть кількагодинні вилазки в гори.



Воловець розташований у високогір’ї Карпат, в долині річок Вича та Волівчика у підніжжя вершин Темнатик та Великий Верх. Саме на ці вершини можна і вибратися. Є дві дороги на гору, одна коротша, але дуже крута, інша відповідно – полога та довга. Однак це лише на перший погляд здається, що коротшою дорогою піднятися швидше, адже подолати крутий підйом вдається не кожному. До того ж ця стежка проходить практично в руслі струмка, тому під снігом попадається слизьке каміння. Цією стежкою цікаво спускатися вниз на целофановому пакеті, картонці чи іншому пристосованому для їзди предметі. Шалена швидкість, вітер свище у вухах, імпровізовані трампліни. Але це лише для справжніх екстремалів!



Довша дорога проходить лісами, що також створює неповторну атмосферу. Серед білого покриву та абсолютної тиші (усі ознаки людського життя, як то гуркіт авто, лай собак чи крики людей, залишаються внизу) над тобою нависають височезні сосни, з-під снігу пробираються маленькі ялиночки, іноді на шляху опиняються гігантські стовбури, через які доводиться перелазити. Але й трапляються ділянки вирубаного лісу - видовище не із приємних, коли із землі стирчать лише пеньки.



Темнатик та Великий Верх



Коли закінчується ліс, кругом все стає ще білішим, і відкривається чудовий краєвид на село внизу та гори попереду. На підступах до вершин є напівзруйнована закинута будівля, яку в народі називають сироварнею. Це ж скільки зусиль було потрачено, щоб побудувати тут, високо в горах, таку будівлю! Воістину вражає людське прагнення до панування.



Від сироварні можна піднятися на вершину Темнатик висотою понад 1300 метрів. На вершині стоїть величезний металевий хрест зі сходинками. Сміливці можуть залізти на нього та опинитися ще на кілька метрів вище. З гори видно не лише Воловець, а й сусідні села, а також відкривається краєвид на хребет. Далі по хребту гора Плай, на якій є метеостанція та нещодавно встановлений пам’ятник В’ячеславу Чорноволу. Колись він тут бував. Ще далі -Великий Верх висотою 1700 метрів. Щоб дійти туди засвітла, потрібно починати похід ще вдосвіта.



На походи засніженими горами витрачається більше часу і зусиль, ніж влітку, адже іноді доводиться долати замети чи вкриті льодом ділянки. Крім того, легко промочити ноги, тому потурбуйтеся про хороше і зручне взуття та запасні шкарпетки. Однак природа віддячить сміливцям неймовірною незайманою красою і дозволить відчути себе першопроходцями та відкривачами незнаних досі земель.



Довідка



Воловець – райцентр Закарпатській області, в ньому мешкає понад п’ять тисяч людей.



За переказами, назва Воловця походить від назви річки Волівчик, в якій пастухи в давнину напували волів, що у великій кількості паслись на багатих травами полонинах. Це підтверджує той факт, що протягом століть основним заняттям місцевих жителів було тваринництво.



Перша згадка про Воловець відноситься до 1433 року, коли він разом з навколишніми землями належав феодалам Переньї та частково Білкеям. Однак археологічні знахідки свідчать, що місцевість сучасного Воловця була заселена ще в добу бронзи. У 1930 році тут знайдено два скарби, які налічували 23 бронзових та 5 золотих предметів. Вони підтверджують існування тут поселення у кінці ІІ тисячоліття до нашої ери.

Хмельницкий

Ксенія ЖУЖА