Пригоди закарпатської журналістки у приміській електричці

Давно не їхала приміською електричкою. А вчора мусила, бо інакше не ночувала б вдома.
Протягом кількох хвилин - стільки вражень, пригод!

Ужгород. Залізничний вокзал. Електричка "Ужгород - Сянки" відправляється о 20.29. Вагони наполовину зайняті пасажирами. Напроти мене присіли два чоловіки: років 40 і 65. Старий , як мені здалось, - залізничник. Питаю їх, чи перша зупинка "Оноківці"? Хотіла з"ясувати це питання, бо, пригадую, ніби електричка зупинялася в Доманинцях. Молодий чоловік відповів, що не знає.
Той, що старший, здивовано глянувши на мене, пустив мене на книпи:
- Ти що: не туди сіла (напевно, мав на увазі напрямок)? Дурна ти. Ха-ха. Перегрілася чи перепила? Невицьке - перша зупинка.
Ось яка культура спілкування чоловіка пенсійного віку з незнайомою жінкою, яка запитала про зупинку.
Я вийшла в тамбір, аби не проґавити потрібну мені зупинку.
Там стояла дівчина років 15 і по телефону емоційно, з матами, обговорювала свою бабусю, яка вже стара і має вмирати, а думає про гроші і ходить на базар продавати городину, гриби, яблука. Воно б нічого, але її, онучку, просить понести їй на електричку торби.
Дівчина вийшла в Доманинцях.
До тамбору зайшов хлопець років 17. Підліток був невисокого зросту - менше 1,5 метра. Видно, був чимось збентежений, збуджений, підняв руки вгору, потім затулив долонями обличчя і щось про себе сказав.
Жінку, яка йшла з картатою сумкою з вагона, жестом руки зупинив.
- Скільки коштує?
- Десятка.
- Дві по 75.
Жінка поставила на долівку сумку, в якій були два термоси. Взяла маленький пластиковий стакан, на чорному термосі натисла кнопочку - і звідти потекла прозора рідина. Її перелила у більший стакан. Повторила.
Два пластикові погарчики з білою рідиною простягнула хлопцеві. Він дав їй 20. Подякував і пішов до вагону. Жінка попрямувала далі.
Що продала жінка хлопцеві? Думаю, що горілку.
В Оноківцях я вийшла і пересіла в автобус, який здійснював рейс у напрямку Перечина. Автобус стояв перед закритим переїздом.
Так я зробила, бо бачила, що й інші пасажири так робили - їхали електричкою, а в Оноківцях пересідали до автобуса.
Стільки вражень та пригод буквально протягом декількох хвилин!
Таки варто їхати електричкою, хоча б час від часу, і на довші відстані.
Тетяна Грицищук