Закарпатську столицю "взяли в облогу" британські автівки

Останнім часом на дорогах столиці Закарпаття все частіше можна побачити старі іномарки на британських номерних знаках.

Причому характерною особливістю цих машин є аж ніяк не жовтий фон номерного знака і навіть не кермо з правого боку. Вони виділяються із загального потоку автотранспорту стилем їзди, в основному без дотримання правил дорожнього руху. Водії машин з британської реєстрацією вважають, що можуть собі дозволити їздити на червоне світло, виїжджати на зустрічну смугу, носитися в межах міста на швидкості далеко перевищує 100 км на годину. Ці автомобілі з легкістю заїжджають під заборонні знаки.
Хто ці водії, здатні перетворювати автотранспортне рух маленького міста в хаос? Що за каста недоторканних для поліції, яка дозволяє собі плювати на елементарні правила поведінки на дорогах міста?
Як з'ясувалося, це студенти - індуси, які вже наповнили Ужгород, починаючи з 2014 року. А Ужгородський національний університет увійшов в трійку українських університетів, де навчається найбільша кількість індійських студентів. І це при тому, що університет отримав ліцензію на навчання іноземних студентів тільки в 2016 році. На відміну від міст-мільйонників - Харкова, Києва - в маленькому Ужгороді така кількість індусів відразу кидається в очі і можливість контакту з ними значно більше. Вже на сьогодні з 13 тисяч учнів в університеті, індуси складають близько 20%. Не виключено, що цей процес буде продовжуватися. І протиріччя між двома культурами криється в зовнішніх проявах життя. А історія показує, що культура індуса придбала дивовижну здатність до асиміляції, але лише в тому випадку, якщо визнається її власна вища Істина і ідеали. Уже й зараз існує думка серед корінних закарпатців, можливо і хибна, що не можна індусів до себе тягти - вони не асимілюються навіть через тисячу років. "Розростуться, наплодяться, перетащать родичів, збережуть свою мову і культуру, перетворяться в сплочений однієї вірою моноліт. Дружити, допомагати - можна і потрібно" - вважають ужгородці. А ось запрошувати до рідного дому ....