Подорож до Чорної гори: огляд пам’яток Виноградова та околиць (ФОТО)

Закарпаття стає одним із найпопулярніших туристичних регіонів. Поєднання Карпатських гір і широкої низовини з потужними гірськими ріками, славна і маловідома європейська історія, особливий діалект та характер закарпатців манять сюди все більше туристів з усього світу. Тому пропоную завітати у крайню західну точку Закарпаття і всієї України – Виноградів.

Подорож навколо Чорної гори – це мандрівка, у якій ви відкриєте для себе пам’ятки Виноградова та його околиць. Маршрут розрахований на два дні з ночівлею.

• Перший день: Виноградів – Чорна гора – Виннички (ночівля).
• Другий день: Виннички – Мала Копаня – Велика Копаня (дакійське городище, джерело з магічною водою, старовинний млин) – повернення у Виноградів (від’їзд додому). 

День перший. Місто Виноградів, «дикий Захід України»

Перший день варто розпочати з огляду пам'яток міста Виноградова та його визначних місць. Саме тут розташувалася таємнича Чорна гора. Звідусіль сюди їдуть туристи, які полюбляють нерозгадані таємниці гірських тунелів та скарбів тамплієрів.

Територія міста Виноградова та околиць була заселена ще в період палеоліту. Про це свідчить Королівська стоянка поблизу Виноградова. Це одна з найдавніших стоянок первісних людей у Європі, її вік – близько 1 мільйона років!

У 6 столітті територія міста була заселена слов’янськими племенами. Севлюш, або Сивлюш (давня назва Виноградова, в перекладі з угорської означає «виноградний»), вперше згадується в латинських документах 1262 року як  вільне королівське місто. До речі, до одних із привілеїв належало право на торг у четвер щотижня. Так відбувається і по сьогодні – саме в цей день проводять «великий базар», куди з’їжджаються люди з усього району.

В 1946 році Севлюш перейменували у Виноградів. Цікавою є легенда про село, від якого пішла давня назва Виноградівського району – Угоча. Тепер такого поселення не існує і достовірно не відомо, як і куди воно зникло.

«Угочанська Атлантида»

Отже, легенда «Угочанська Атлантида»: у другій половині 12 століття було засновано поселення під назвою Угоча. Існують перекази про те, що заснували його втікачі від безжального феодала Дракули. Побудували Угочу на великому острові, біля Тиси. Поселення було великим та багатим. Та одного разу велика повінь прийшла у ці краї. Повінь була настільки велика, що затопила острів. Після цього Угоча та всі його мешканці безслідно і назавжди зникають. Востаннє згадки про поселення знаходимо в папській десятинній відомості 1332–1337 років.

Особливість Виноградова – всі архітектурні пам’ятки розташовані дуже близько одна від одної. Ось костел Вознесіння, а за 50 метрів – Францисканський монастир, повертаємо ліворуч – і перед вами скульптура винороба (ну як же без нього у Виноградові) та центральний парк, весь у сакурах. А ось і будинок  міськради, навпроти – скульптура ангела-хоронителя міста.

Пам’ятки Виноградова

Костел Вознесіння був побудований у 15 столітті (так стверджує напис на табличці при вході). Першу згадку датують 1516 роком. Від цього часу і до 18 століття зазнавав кількох руйнувань та перебудов. Цікавими є фрески 19 століття та фрагменти готичної кам’яної пластики, які збереглися біля вівтарної частини храму. Вікна костелу прикрашають вітражі, які вважаються найкращими в області.

Костел Вознесіння. Джерело фото: unusual-ukraine.livejournal.com.

Свого часу костел виконував роль громадського осередка міста: тут обговорювали та вирішували важливі справи, з дзвіниці слідкували, чи не наближається ворог. У 1748 році, за допомогою єпископа Баркоці, храм переходить у власність католиків. З нагоди пам’ятної події над головним порталом був вибитий герб єпископа, що зберігся до наших днів. Костел Вознесіння знаходиться у самому центрі Виноградова, тому визначає його стиль, його європейське обличчя. Сьогодні – це римо-католицький храм.

Наступна, і моя улюблена споруда Виноградова, – Францисканський монастир 16 століття. Сам монастир – це комплекс, який складається із церкви 1516 року, двоповерхової будівлі келій, з’єднаних із храмом, та внутрішнього затишного дворика. Біля входу до храму розміщена зовсім новенька, побудована у 2012 році, капличка. Витончена робота закарпатських майстрів зображує святого Франциска з гроном винограду в руці та монаха-францисканця. У церкві збереглися фрески 19 століття та старовинний орган фірми «Hohner» цього ж століття. До речі, в автентичному вигляді збереглися келії монахів-францисканців.

Францисканський монастир. Джерело фото: autotravel.ru.

Через дорогу ліворуч – центральний парк міста Виноградів. Раджу їхати сюди саме навесні. Чому? Через сакури. Маловідомо, та в цьому місті величезна кількість сакур, і не тільки в центрі, а й по бічних вуличках. Центральний парк просто всіяний сакурами. Якщо поєднати це із костелом, скульптурою винороба та ангела-хоронителя міста, широкими алеями, то виходить просто вражаюче видиво.

Втомилися від вражень? Тоді кілометр по прямій пішки дозволить розвіятися і дійти до розкішного та затишного місця – палацу Перені із просто гігантським, як для містечка, парком. Палац був закладений у 14 столітті, проте сучасного вигляду набув у 17 столітті. Саме тоді було надбудовано другий поверх, ризаліт та герб баронів, фігурні водостоки.

Стіни палацу збудовані з каменю, кімнати вузькі, перший поверх – це господарські приміщення, на другому розташовувалася велика зала, прикрашена фрескою, де зображені Агасфер та цариця Есфір. Зараз у приміщенні палацу баронів Перені розташувався місцевий відділ райвно. У цьому місці найкращим вважаю зовнішній вигляд будівлі та парк, в якому вона потопає. «Маленький Версаль» – так називають парк, закладений 200 років тому як доповнення до не менш величного на той час палацу. Променадні алеї, старовинні дерева з двохсотрічною історією – усе це можна побачити тут, а ще попоїсти у місцевому ресторанчику, який розмістився впритул до парку.

Палац Перені. Джерело фото: kolokray.com.

Виноградів – багатонаціональне місто, і окрім класичних храмів тут можна знайти синагогу 1874 року. Довгий час вона перебувала у занедбаному стані. Зараз проводиться реставрація до автентичного вигляду періоду її розквіту.

Сучасне місто – це сучасні скульптури, пам’ятники. Виноградів не виняток. Найпривабливішим серед сучасних об'єктів є сквер із фонтаном. У сквері насаджені екзотичні дерева, біля кожного написи з довідкою про дерево. Фонтан являє собою восьмигранник. На гранях різними мовами викарбувана історична довідка про місто. В центрі фонтану – дівчинка, яка ногами чавить виноград. До сучасних також можна віднести пам’ятник велосипедисту, встановлений у 2013 році. Виконаний у формі двох ретро-велосипедів – дитячого та дорослого. Поруч розмістили сучасну стоянку для велосипедів, що є дуже доречним, адже у Виноградові дуже популярний цей вид транспорту.

Якщо ви вже приїхали до Виноградова, то раджу зайти на місцевий базар. Тут ви зможете придбати оригінальні товари з Угорщини. Їх тут більше, ніж українських. Родзинкою для мене є спеції, адже угорці дуже полюбляють страви з перчинкою. Саме тут завжди купую червоний солодкий перець, угорські спеції на кшталт наших «10 овочів» і торгуню (висушене, натерте на терці туго замішане тісто, яке швидко і легко готується).

Чорна гора

Унікальність цієї подорожі та її найцікавіша частина – це природне диво під назвою Чорна гора.  Гори Карпати мають багато вершин з такою назвою, але виноградівська Чорна гора – особлива.

Чорна гора. Джерело фото: teplyca.com.ua.

Туристів звідусіль ваблять легенди та перекази про печеру всередині гори. Вона простягається вглиб гірської породи та закінчується водоймою, яка у місцевих отримала назву «Морське око». Кажуть, якщо запустити качку у Морське око, то вона випливе у Тисі, біля підніжжя гори. Це досить поширена історія серед місцевого населення, в яку багато хто вірить. Та вчені стверджують, що це неможливо.

Правда в тому, що тут дійсно є печера-тунель, вирита очевидно в той же час, коли будувався виноградівський замок Канків. Якщо уважно придивитися до стін печери, то можна побачити, з якою акуратністю дотримано розмірів та технологію прокладення тунелю. Його явно будували професіонали, а отже, з певною метою. Зазвичай від замку прокладали тунель. Дослідники вважають, що печера на Чорній горі – це і є такий тунель. Але з часом він був затоплений підземними водами, тому достовірно невідомо, куди саме він веде. Саме ця невідомість породжує легенди. Одна із найцікавіших легенд розповідає про лицарів тамплієрів, які залишили золото всередині печери. Підстава – вирубані на стінах печери мальтійські хрести та наявність сифонів, які вважаються різновидом тамплієрських пасток. Сифони – це порожнини, заповнені водою. За ним розміщувалася повітряна комірка, в якій розбивали ємність із отрутою. Коли шукач золота долав сифон і виринав у комірці, то з першим подихом отруєного повітря помирав.

Руїни каплиці, замок Канків. Джерело фото: zk.restgeo.com.

Замок Канків

Виноградів – королівське місто. І як тут без свого замку. Тому в подорожі до Чорної гори неможливо оминути виноградівський замок Канків. Час його будівництва відносять до 13 століття, хоча  згадки про нього датуються вже 903 роком. У 16 столітті тут були вже францисканські монастир та церква у готичному стилі, руїни якої залишилися до сьогодні. Щодо назви, то є чимало версій, наведу дві. Згідно з першою, назва походить від імені розбійника Канка, який певний час володів замком. Друга – начебто монахи, які жили в замку, носили верхній одяг з овечої вовни, який називався «канко». Сьогодні Канків – це тільки руїни колись важливого та потужного фортифікаційного укріплення. Чому сюди таки варто прийти? Канків розташований на досить високій точці Чорної гори, з якої відкривається панорама всього міста. Це просто казкове видовище! Тут можна відчути себе середньовічним лицарем, який оглядає місто, наче володар, і підступи до нього, наче захисник.

Замок Канків. Автор фото: Мартин Калужний.

«Виннички»

Втомилися? Я теж. Пропоную відпочити і завершити перший і такий насичений день подорожі до Чорної гори на місцевому курорті  «Виннички». Доїхати сюди можна попутним транспортом, що рухається на Теково, Сасово, Королево. Або викликати таксі, вартість – у межах 70–80 гривень.

Комплекс знаходиться за 7 км від центру Виноградова, на березі ріки Тиса. З іншого боку височіє скелястий бік Чорної гори. А посередині – глибока та кришталево чиста водойма штучного походження. Тут був кар’єр, його заглиблення дійшло до підземних вод, так утворилася водойма. Навколо озера побудовані відпочинкові будиночки, альтанки з лежаками, мангалом, два ресторани, різноманітні водяні гірки, фонтани. На території є також готель, міні-звіринець, поле для гри у волейбол. Вхід на територію – 50 гривень у будні, 80 – у святкові дні. У готелі можна зняти номер. Вартість – 700–1600 гривень.

Бюджетний варіант відпочинку коштуватиме вам вартості проїзду та продуктів. Можна розміститися прямо на березі річки, тут є сухі дрова для розведення вогню, місцеві магазинчики, де можна придбати продукти. У цьому місці течія нешвидка, є затончики, де можна спокійно поплавати. Пляж небагатолюдний, тому спокійний відпочинок вам гарантований.

Курорт «Виннички». Джерело фото: chornagora.com.

 День другий. Городище даків – Велика Копаня

Збираємо пожитки і – вперед! Наступним у нашому турі є городище даків у Карпатах, поблизу Чорної гори, яке датують 1 століттям до нашої ери. Щоб до нього дістатися, рухаємося далі дорогою, що нас привела у «Виннички». Ця дорога веде до села Мала Копаня, там треба спитатися дорогу (лісову) на Велику Копаню. Або ж спитати місцевих про це городище. Тут всі знають про нього, адже кожного року проводяться розкопки.

Лісова дорога, яка веде до Великої Копані, закінчується містком через притоку Тиси, зліва височітиме пагорб-гора. Це і є те саме городище, тільки сьогодні воно покрите лісом. На вершку цього пагорба розмістилося велике поселення даків, яке асоціюють з містом Сетідава, що позначене на карті світу античного географа Птолемея!

Праворуч – Чорна Гора, ріка Тиса. Джерело фото: zaholovok.com.ua.

На території цього городища було розкопано велику кількість жител, споруд, знарядь праці, посудин, зброї, дорогоцінних прикрас. Та найцікавішим, як на мене, є знахідки підробок римських монет, які ніде, окрім цього городища, знайдені не були. Дослідники припускають, що тут міг існувати фальшивомонетний двір.

Від городища рухаємося у напрямку села, де шукаємо центральну дорогу. У місцевих треба спитати про джерело «Чорґів». Саме воно і є нашою наступною метою. Унікальність села Велика Копаня не тільки у сусідстві із дакійським городищем. Село називають українською столицею близнюків. За цю особливість Велику Копаню внесли до Книги рекордів України. Причину вбачають у воді саме з цього карпатського джерела. Вважається, якщо випити води з Чорґова – народяться близнюки, а якщо ви не можете завагітніти, то після випитої склянки води це обов’язково станеться. Також, за даними проведеного аналізу води, тут найчистіша вода в окрузі. Тому просто наберіть цієї водички, і не важливо, чоловік ви чи жінка, чи є бажання завагітніти або народити одразу два маленькі дива. Деякі люди їдуть сюди за 100 кілометрів і вживають для пиття тільки цю воду.

Навпроти джерела знаходиться старовинний млин, який датують кінцем 19 століття. Олія, яка тут виробляється, має специфічний смак та аромат, не схожий на жоден інший. Одним словом – дуже смачна і запашна! Більше я такої олії ніде не зустрічав. Секрет криється у процесі виробництва. Прилади, які використовують у млині, його «рідні», тобто встановлені ще при побудові споруди. Такого обладнання не знайти в цілій області. Особливість виготовлення олії полягає у тому, що насіння соняшника тут очищають і на цьому лушпинні обсмажують («перґелують»). І тільки тоді з насіння вичавлюють олію пресом, який також зберігся з часу будівництва млину.

На цьому наша подорож завершується. В центрі Великої Копані можна сісти на маршрутку до Виноградова або зловити попутне авто. Вартість – 10 гривень.

Як доїхати

• Зі Львова потягом 601Л «Солотвино Солотвино-1». Прибуває о 5:51 ранку.
• Автомобілем по Е471/М06 у напрямку села Кольчино, що перед Мукачевом. Звертаєте на Н09 у напрямку Сільця. У Сільці праворуч на ТО719 у напрямку Виноградова.
• З Києва потягом 081К «Ужгород» до Мукачева. З Мукачева автобусом до Виноградова. Інший варіант – потяг 747К «Львів» з пересадкою на 601Л «Солотвино Солотвино-1» у Львові.