"Чудова сімка" кандидатів на посаду голови НБУ
Останнім часом усе менше сумнівів залишається в тому, що Валерія Гонтарева ось-ось залишить свою посаду. За даними ЗМІ, остаточне рішення про відставку може бути ухвалене вже сьогодні. Негативне ставлення до результатів її роботи призвело до того, що її відставка є досить очікуваною в суспільстві, банківській галузі та політичних колах.
Населення та бізнес асоціюють з періодом її роботи рекордну девальвацію та подальшу нестабільність національної валюти. Банківський сектор незадоволений вибірковим підходом у питаннях видачі рефінансу, фінансового моніторингу та оцінках фінансової стійкості.
«Заява не написана, голова НБУ Валерія Гонтарева працює та виконує свої обов’язки. У спілкуванні з журналістами сьогодні вранці вона в черговий раз підтвердила свій намір згодом залишити посаду голови НБУ. Нагадуємо, що рішення щодо відставки голови НБУ приймає Президент України, а затверджує Верховна Рада України», – зазначає прес-служба Нацбанку.
Валерії Гонтаревій так і не вдалося привчити бізнес і населення орієнтуватися на рівень інфляції. Крім того, сама методологія розрахунку показника є недосконалою. Наприклад, CPI у 2015 році склав 48,7%, а в 2016 році – 13,9%; водночас індекс цін виробників промислової продукції знизився з 36% лише до 20,5%.
НБУ не може вільно керувати монетарною базою та не впливає напряму на кредитний ринок. Близько 78% ОВДП Мінфіну – на 392 млрд грн – знаходиться в портфелі НБУ. До того ж держава регулює ціни на деякі соціальні товари, тарифи на енергоносії та комунальні послуги, що також нівелює вплив регулятора на ціни. Тому поки що говорити про доцільність і ефективність політики інфляційного таргетування зарано.
Головним індикатором та орієнтиром досі лишається курс долара, а українці ще з часів Володимира Стельмаха «все, що дорожче за велосипед, оцінюють у доларах».
З іншого боку, регулятору таки вдалося очистити банківську систему від більшості банків, які займалися переважно інсайдерським кредитуванням та переведенням коштів у готівку.
Неефективність та несвоєчасніть дій регулятора призвели до великих втрат, які частково нівелюють позитивні ефекти від очищення системи. Тому наскільки сприятливо вплинуть на ринок та економіку такі дії НБУ, можна буде проаналізувати лише за декілька років.
У цьому плані багато що залежатиме від наступника: чи зможе він завершити процес «очищення системи» і нарешті забезпечити справедливий підхід до всіх банків або знову загрузне в політичних та бізнесових чварах. Важливо також зберегти незалежність НБУ, адже в країні набирає обертів політична криза.
Mind проаналізував, хто може стати наступником Валерії Гонтаревої. І пропонує власний рейтинг ймовірності призначення, а також – оцінку кандидатів.
1. Роман Шпек, старший радник Альфа-Банку Україна
Роман Шпек
Екс-міністр економіки та голова представництва України в ЄС. З 2008 року працює в Альфа-Банку Україна: спочатку на посаді віце-президента, а з 2010 року – старшим радником. Також був радником президента Віктора Януковича, а з початку 2014-го очолює Незалежну асоціацію банків України.
Можливо, це не найімовірніший кандидат, але з точки зору теперішньої команди НБУ є дуже бажаним наступником. Останнім часом Альфа-Банк Україна мав серйозний вплив на Валерію Гонтареву. Альфа-Банк стратегічно планує агресивно розвиватися в Україні. Тому в банку дуже зацікавлені в просуванні власного кандидата.
Сильні сторони: має величезний досвід та авторитет у галузі, його кандидатура дійсно може бути сильною, якщо не стоїть завдання значно змінювати вектор розвитку ринку та політики НБУ.
2. Володимир Лавренчук, голова правління Райффайзен Банку Аваль
Володимир Лавренчук
З 2005 року очолює Райффайзен Банк Аваль. Під його керівництвом банк втратив лідерські позиції на ринку. Але, з іншого боку, він уникав ризикових операцій та гонитви за клієнтами, частками ринку та надприбутком, завдяки чому фінустанові вдалося без значних проблем пережити кризи 2009 та 2014–2016-х років.
Лавренчук розглядається як сильна кандидатура, якщо стоятиме завдання зберегти все як є. Наскільки відомо Mind, він не має бажання обіймати посаду голови НБУ.
Сильні сторони: досвідчений та грамотний банкір, що має чітке розуміння, в якому напрямку повинна розвиватися банківська система.
Ризики: професіонал, який не слідкує за політичними іграми та не готовий до них. З'явиться велика кількість бажаючих ним маніпулювати.
3. Марек Белька, екс-голова Центробанку Польщі
Марек Белька
У 2004–2005 роках – прем'єр-міністр Польщі. З 2010 по 2016 рік – голова польського Центрального банку. Його кандидатуру лобіює МВФ. З 2008 року був директором європейського департаменту Фонду.
Сильні сторони: топова фігура у банківській галузі Польщі. Має високий авторитет в Європі та серед міжнародних кредитних організацій. Величезний досвід розвитку банківської галузі з великою кількістю іноземних гравців.
Ризики: жоден експат до цього часу не досяг значних «революційних» успіхів. А роботу деяких можна оцінити як відверто провальну. Основна проблема – це небажання враховувати місцеві особливості та схильність до маніпуляцій з боку оточення. Мовний бар'єр призводить до того, що іноземцям доводиться делегувати частину функцій, через що старі корупційні схеми зберігаються, а зміни гальмуються.
4. Віктор Ющенко, екс-президент та екс-голова НБУ
Віктор Ющенко
Єдиний екс-голова Нацбанку, який реально отримував відзнаки на Заході як один з кращих банкірів (у 1996 році). Саме під керівництвом Ющенка в обіг була введена гривня. Він має досить успішний досвід роботи в Національному банку в найважкіший для України період – до 1999 року. Іноді з його діями пов'язують те, що Україна змогла взяти під контроль рівень інфляції в другій половині 1990-х.
Багато хто вважає, що Віктор Ющенко був набагато кращим головою НБУ, ніж президентом країни. Але досвід деяких інших топ-чиновників, що двічі обіймали одну й ту саму посаду, не дозволяє оптимістично говорити про його призначення. Останнім часом неодноразово підкреслював, що готовий зайняти це крісло.
Сильні сторони: має достатньо напрацювань та авторитету для того, аби очолити НБУ і провадити сильну незалежну політику. Вміє зберігати баланс між різноманітними групами впливу.
Ризики: в останні роки не має досвіду управління, ще у фіналі президентства втратив «почуття реальності», надаючи перевагу формі над змістом. Може стати головою НБУ, який даватиме блискучі та повчальні прес-конференції, але реально керувати системою будуть його заступники.
5. Тимофій Милованов, заступник голови Ради НБУ
Тимофій Милованов
Залишив Україну заради наукової освіти в 1999 році, а вже 2004 отримав докторський ступінь в університеті Вісконсін-Медісон. Спеціалізується на темах, присвячених теорії контрактів та дизайну економічних механізмів. З 2014 року активно приїздить в Україну, був серед засновників платформи Vox Ukraine, що фінансується на грантові кошти. Одним із перших виступив ініціатором децентралізації. З грудня 2016 року – член ради НБУ.
Має неоднозначну репутацію в експертному середовищі. Частково через молодий вік, частково через те, що однобічно підтримує політику НБУ та рекомендації МВФ. Але як голова Нацбанку він зміг би сфокусувати дії регулятора на монетарній політиці та виділенні банківського нагляду в окрему структуру. Виступає за спрощення банківського нагляду, але одночасне посилення контролю за виконанням нормативів та вимог.
Сильні сторони: має досвід роботи за межами України. В Україні може бути незалежною від політичних кіл фігурою.
Ризики: занадто лояльно ставиться до міжнародних кредиторів та їхніх вимог. Не має досвіду прийняття серйозних управлінських рішень. Як економіст спеціалізується на теорії ігор і слабко орієнтується в питаннях банківського нагляду та монетарної політики.
6. Олександр Шлапак, голова правління ПриватБанку
Олександр Шлапак
Починав кар'єру банкіра в ПриватБанку. Екс-міністр економіки, екс-міністр фінансів та екс-заступник голови НБУ. З точки зору резюме – вагомий кандидат, але яскравих результатів на жодній з посад не продемонстрував. Вважається компетентним банкіром, який не робитиме різких рухів на ринку, а також прийматиме зважені рішення. Не залежить від конкретної політичної сили, хоча має тісні зв'язки з Арсенієм Яценюком та Олександром Турчиновим. Саме разом з Яценюком у якості заступника голови НБУ їм вдалося запобігти краху банківської системи у 2004 році.
Сильні сторони: вміє домовлятися та знаходити компроміси. У його роботі простежується схильність до підтримки бізнесу, а не чиновників.
Ризики: доведеться шукати нового керівника для ПриватБанку. Не має схильності до радикальних змін, що змогли б стимулювати розвиток галузі.
7. Ігор Уманський, колишній перший заступник міністра фінансів, позаштатний радник президента
Ігор Уманський
В. о. міністра фінансів в уряді Юлії Тимошенко у 2008–2009 роках. Зробив багато корисного для того, аби банківська галузь пережила світову фінансову кризу. Першим розробив та впровадив багато креативних інструментів роботи з банками-банкрутами, націоналізації та фінансування бюджету.
Сильні сторони: орієнтується на результат і не надто залежить від шаблонних рекомендацій та теорій. Якщо побачить, що інфляційне таргетування не працює – не стане вперто його впроваджувати. Добре знайомий з МВФ та його процедурами.
Ризики: відсутність досвіду роботи в банківській справі. Має політичні амбіції. Неодноразово висловлювався за емісійне фінансування бюджету.
UA-Reporter.com