Старим в Україні не місце: чому уряд загрожує позбавити українців пенсії? (Інфографія)

Доживуть до неї не всі, і отримає її не кожен ...

Українці довго критикували свій уряд за відсутність довгострокових економічних програм. Туманних прожектів без чітких дат і сум було безліч, а от реалістичних - жодного. І ось, нарешті, сталося диво, і така програма з'явилася: зустрічайте новий проект реформи української пенсійної системи на найближчі два десятиліття! Перше ж знайомство з якою призвело громадян в жах - адже, по суті, уряд просто зібралося позбавити права на трудову пенсію більше половини населення країни.

Йдеться про ініціативу введення т.зв. страхового пенсійного стажу, який буде нараховуватися за фактом регулярних щомісячних виплат страхових пенсійних внесків, починаючи з 2000 року. Чому саме з 2000-го, якщо пенсійні внески українці (хто працював офіційно) виплачували і раніше, в 90-е, і навіть за радянських часів - і не їх вина, що держава «профукали» ті гроші, влаштувавши інфляцію? На це питання Мінсоцполітики не дало прямої відповіді, а лише запевняло, що зі своєю новою реформою «йде назустріч українцям». Ось тільки під цим «йти назустріч» вона має на увазі введення обов'язкового 16-річного мінімального страхового стажу з 1 січня 2018 року. Потім тривалість необхідного стажу буде збільшуватися з кожним роком на один рік: у 2020 році це буде 18 років, в 2030 році вона складе 28 років тощо, поки в 2037 року не досягне 35 років.

Що це означає? По-перше, вже через рік за новим законом права на трудову пенсію позбудуться від 48% до 60% українців, які не мають такого стажу з різних причин. Причому, це ще досить оптимістичний прогноз, який може погіршитися, якщо економічна ситуація в країні не піде на поправку. Більшість з таких «позбавленців» - ті, протягом цього часу не мав в Україні постійної офіційної роботи з «білою» зарплатою або офіційно зареєстрованого бізнесу, з яких вони щомісяця виплачували пенсійні внески. А згідно з даними Держстату, 48% працездатних українців офіційно ніде не працюють і, відповідно, ніяких внесків не платять.

Крім того, якщо в період з 1 січня 2000 до 1 січня 2018 року (і далі по наростаючій) у людини були пропуски в страховому робочому стажі більше ніж на два роки, то він теж не отримає права на виплату трудової пенсії. Але чи багато українців можуть похвалитися тим, що весь цей час (коли країна пережила дві кризи) вони мали постійну офіційну роботу з регулярними виплати зарплати і страховими відрахуваннями? Варто так само підкреслити, що стаж буде враховуватися саме по страхових виплатах, тобто якщо працівник перебував у неоплачуваній відпустці (не отримував зарплату і не робив внесків), то йому цей час не зараховується до стажу. Подібні проблеми мали ще 10-12% (мінімум) працездатних українців.
Таким чином, більше половини з нині готуються скоро вийти на пенсії українців, ризикують її не одержати. Точніше, не отримати трудову (за віком), і зможе розраховувати лише на соціальну, належну особам без необхідного стажу - яка в півтора рази нижче прожиткового мінімуму. І якщо в 2015 році таку пенсію отримували лише трохи більше ста тисяч українців (див. Таблицю вище), то з 1 січня 2018-го їх чисельність буде різко зростати з кожним роком - якщо, звичайно, дана реформа вступить в силу ...

Подібного «покращення» не було навіть за часів «режиму Януковича», хоча саме тоді в Україні провели перше пенсійне «скорочення», почали підвищення віку виходу на заслужений відпочинок. Заодно уряд Азарова замахнулася на пільги «чорнобильців» і «афганців», що викликало їх дуже бурхливу реакцію: протести переросли в заворушення і попутку штурму Верховної Ради.

Говорили, що тодішні реформи були викликані спробою виконання умови МВФ - однак через різке зростання соціальних протестів уряд Азарова відмовилося від подальшої співпраці з Фондом і почав вирішувати фінансові проблеми випуском облігацій держпозики. І все ж урядові агітаційні листки того часу стверджували, що скорочення пенсійних витрат не просто необхідно, а й що це просто благо для України: мовляв, на зекономлені на старих гроші можна витратити на будівництво стадіонів чи сучасних шосе.
Як відомо, зекономлені бюджетні кошти пішли тоді на «розпил» в ході підготовки до Євро-2012, на обробку президентської резиденції в Межигір'ї, на рефінансування олігархічних банків. Що ще більше загострило соціально-політичну ситуацію, що рвонув в кінці 2013 року. Однак, як ми бачимо, нова влада не відмовилася від старих планів скорочення витрат на пенсійне забезпечення. Хіба за такі соціальні реформи стояли (і скакали) на Майдані українці - в тому числі і брали участь в протестах старі? Наскільки не зраджує пам'ять, вони якраз хотіли європейських пенсій, а їх політичні опоненти в Криму і на Донбасі трохи згодом забажали російських пенсій. Тобто вже тоді українці були сильно незадоволені розміром української пенсії - хоча її купівельна спроможність була втричі вищою за нинішню.
Але щоб там не вимагали пенсіонери євромайдан, їх голос взагалі не був почутий. Більш того, в середовищі молоді євромайдан, особливо з числа «просунутих» фрілансерів і офісних клерків, з 2014 року почала набирати популярність ідеї «боротьби з утриманцями». Включають в себе: позбавлення виборчого права пенсіонерів і безробітних, скорочення податків і соціальних внесків за рахунок скорочення бюджетних соціальних витрат - в першу чергу на виплату пенсій (а також на медицину і освіту).

З'явилася нова хвиля агітації, яка натякає, що за ті кошти, які витрачаються на поповнення Пенсійного Фонду, можна було б оснастити мільйонну армію (і перемогти Росію) або побудувати велодоріжки у всіх містах України (за якими б на роботу їздили, як в Європі, офісні клерки). При всій глумливо її характеру, вона викликала схвальні емоції у тих, хто всерйоз вважав, що пенсіонери і малозабезпечені їх об'їдають.

До речі, подібні ідеї в головах «прозахідних» і «антикомуністичних» українців витають давно: ще на початку 90-х висловлене кимось із «Народного Руху» пропозицію взагалі скасувати пенсії як такі (хай, мовляв, людей похилого віку годують їх діти) викликало таке обурення в народі, що рейтинг цієї політичної сили різко впав. Зараз націонал-патріоти стверджують, що це був «фейк КДБ», проте українці, які ходили в той час на численні мітинги правої опозиції, ще пам'ятають, якими оригінальними ідеями сипали в натовп крикуни з мегафонами. Там не тільки пенсію пропонували скасувати, а й розпустити армію, заборонити спецслужби, скасувати МОЗ, замінити початкову школу церковно-парафіяльній, направити всіх безробітний в сільськогосподарські трудові табори і т.д. і т.п. Як відомо, в смутні часи виникають досить ексцентричні ідеї - і ось, схоже, зараз ми маємо чергову таку хвилю!

Але якими б вони не були, схоже, що деякі з них, в якійсь мірі, почали реалізуватися у вигляді «реформ». Вникнемо в суть нинішньої пенсійної: скоротити витрати на виплати за рахунок зменшення числа українців, які отримують трудову пенсію. Раніше їх число пропонували зменшити шляхом підвищення пенсійного віку, але тепер підвищувати його вже нікуди. І тоді хтось спритний придумав новий бар'єр на шляху до трудової пенсії - бар'єр, нездоланний для половини (або навіть більше) українців. Головне, що виглядає це цілком законно і навіть справедливо: не працював офіційно, не платив внески - гуляй, Вася! До того ж, формально цих людей не позбавляють пенсії взагалі, а будуть їм виплачувати соціальну.
Ось тільки в розрахунок абсолютно не береться один ключовий фактор: останні двадцять років українці живуть не в безтурботному СРСР, і не в ситій Європі, а в перманентно кризовій Україні. Де менше половини працездатних громадян мали постійну офіційну роботу з регулярною зарплатою - і в цьому була не їхня вина. Тобто підходити до пенсійної реформи в Україні з радянськими або європейськими мірками не можна, тут зовсім інші умови! А якщо по совісті, то держава, що не зуміло перемогти шалену безробіття і створити умови для нормальних трудових відносин, просто не має морального права вимагати від своїх громадян суворого офіційного трудового стажу.

Переклад же старих на соціальну пенсію - це фактичний геноцид нації, причому не вигаданий, як в фантазіях Віктора Андрійовича, а реальний. Згідно з чинним законодавством, розмір соціальної пенсії в Україні становить від 30% до 100% прожиткового мінімуму (+1574 гривні з 1 січня 2017 року), в середньому складаючи близько 70% (1000 гривень). Можна прожити на 1000 гривень на місяць? Питання звучить якось знущально - але ж так, за межею навіть не бідності, а фізичного виживання, вже живуть більш сто тисяч українських пенсіонерів! А в разі прийняття реформи їх кількість буде зростати в геометричній прогресії. Причому, оформлення соціальної пенсії - процес на порядок складніший, ніж оформлення трудової, і може затягнутися на місяці.

«Навіщо ж вони так роблять !?» - нерідко можна почути від українських пенсіонерів, плачуть над останньою дрібницею в своїй засушений долоньці. Дійсно, навіщо? Ну, вітряну молодь, якій заважають «бабки» і «старпери», в розрахунок не беремо - у неї дійсно в голові вітер. Але навіщо це людям з влади, які влаштовують ці «реформи»? Адже вони нічого не роблять без власної вигоди. Чому вони так стурбовані зростанням витратами на пенсійні виплати та зростаючим дефіцитом Пенсійного Фонду (154 мільярда в 2016 рочки), що покривається з Держбюджету?
Ці «слуги народу» з щирістю журяться в телекамеру про те, що гроші, які спрямовуються на погашення дефіциту Пенсійного Фонду, можна було б направити на АТО, в будівництво, на розвиток спорту, в інноваційні проекти і т.д. І адже знаєте, в даному випадку вони не ліцемернічают! Вони б дійсно хотіли направити на інші цілі не тільки ці 154 мільярди гривень, але і взагалі весь Пенсійний Фонд. А знаєте чому? Тому що українські олігархи і чиновники при всьому бажанні не можуть розпиляти між собою гроші Пенсійного фонду.

Ці гроші адресно розподіляються по рахунках пенсіонерів, їх не можна пустити на «проекти», їх не можна вивести в офшори через ланцюжок підставних фірм. Олігархи змушені лише дивитися на це колосальне (за українськими мірками) багатство і облизуватися. І ось тут їм приходить в голову ідея вивести ці гроші з Пенсійного Фонду, щоб потім перенаправити їх на ті «проекти», де їх можна буде «ефективно освоїти»! Чим більше вони скоротять дефіцит Пенсійного Фонду, тим більше бюджетних грошей піде не на його погашення, а на будівництво «золотих» доріг або закупівлю для АТО шкарпеток по 800 гривень за пару.

Українці не беруть до уваги, що ці ж «реформатори» здійснили ефектну аферу з перебалансування фінансових потоків у сфері комунальних платежів. Спочатку вони підвищили в рази вартість газу, опалення та електроенергії - а потім почали щедро роздавати убогим населенню субсидії. Але в чию кишеню йдуть ці субсидії (вже понад 25 мільярдів на рік), якщо всі обленерго і більшість газовидобувних компаній в Україні належать олігархам? До речі, якби не це безглузде підвищення тарифів, то населенню не знадобилися б і субсидії - і 25 мільярдів гривень могли б піти на покриття дефіциту Пенсійного Фонду. Але ж їх би тоді не «розпиляли!»