ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Новости и события в Закарпатье ! Ужгород окно в Европу !

"Для мене пріоритетом залишається заможне та розвинуте Закарпаття..." - Михайло Рівіс

    29 березня 2024 п'ятниця
    42 переглядів
    Голова Закарпатської облради Михайло Рівіс.

    Велике інтерв’ю з головою Закарпатської облради Михайлом Рівісом вийшло на сторінках «Голосу України». В ньому йдеться про зроблене впродовж 2016-го, порушені найважливіші проблеми, що хвилюють нині краян.

    Багато із зачеплених питань ми вже неодноразово висвітлювали на сторінках нашої газети, тож пропонуємо увазі читачів найцікавіші моменти.

    Відновити авіасполучення й задіяти перевали

    Почнімо з головного. Зростають ціни й тарифи, а краяни й далі не можуть знайти роботу вдома… Гірське Закарпаття стає дедалі дотаційнішим, більш залежним від столиці…

    – Саме такий стан справ і спонукав мене заявити в останніх інтерв’ю: Київ не має забувати, що за Карпатами є ще одна область великої України – це наш унікальний край, який часто-густо ущемляють.

    За це вам хотіли «припаяти» сепаратизм?

    – У моїх відвертих висловлюваннях і близько нема сепаратизму. Весь депутатський корпус чітко розуміє: найбільші шанси для розвитку наш край має в складі України. Тому і політика, і діяльність (як усіх депутатів облради, так і мене як голови) спрямовані на те, щоб зробити із Закарпаття промомодель європейських цінностей. З цим і пов’язані наші робочі поїздки за кордон, мета яких – заручитися підтримкою різних фондів: як ООН, так і Євросоюзу. На сьогодні маємо великі проблеми щодо транспортного сполучення з іншими регіонами України. Я би хотів, аби перші керівники держави розуміли: якщо палець перетискати, то він спочатку починає німіти, потім – боліти і врешті – відмирати… Якщо не відновимо авіасполучення, яке припинене, бо «Украерорух» боїться проходити сертифікацію в ЄС, то про розвиток області як туристичної годі й казати. Ми спостерігаємо й те, що урядовці скасовують напрямки діючих поїздів на Закарпаття, вважаючи їх нерентабельними. Сьогодні відсутнє залізничне сполучення «Ужгород – Харків», яке існувало в усі часи. Тож це ми не хочемо зшивати Україну чи навпаки – навмисне відділяємо? Єдина дорога в пристойному стані, що зв’язує край із іншими регіонами – це траса Чоп – Київ. У нас були плани з розбудови П’ятого трансконтинентального коридору Лісабон – Київ через Закарпаття. І ми зараз б’ємося головою об стіну, щоб збудувати хоча б елемент об’їзної дороги навколо Берегова й так під’єднати трасу М-3 до європейської магістралі, яка вже майже на нашому кордоні. Ми маємо на сьогодні 17 пунктів пропуску на кордонах із ЄС і лише один діючий перевал. І це – неправильно, бо таких перевалів, що можуть мати належний стан і через які повинна пульсувати «кров» економіки, – ще три! Ми не просимо нічого надзвичайного. Ніхто не збирається нікуди йти. Але хочемо донести до керівництва держави меседж: Закарпаття стикається з гострими проблемами, які самотужки нам не вирішити.

    Сьогодні інвестори вже не можуть знайти робочу силу в краї, бо його жителі виїжджають родинами в сусідні держави й влаштовуються там на роботу, отримуючи від 500 до 700 євро щомісяця. Зарплати, які готові платити робітникові інвестори на Закарпатті, – майже сім тисяч гривень на місяць, але це не те, що краяни мають за рубежем. Так, із нового року в Україні мінімальна зарплата становитиме 3 200 гривень. Чи зупинить це заробітчан? Побачимо.

    Інвестор прийде, якщо покращиться українське законодавство

    Всі покладають надію на те, що розвиток і добробут принесуть інвестори. Але їх, потужних, поки не видно…

    – Я так не казав би. Завдяки тісній співпраці облради з виконавчою гілкою влади краю, зокрема з Геннадієм Москалем, котрий координує ці питання, добудовується новий корпус ТОВ «Джейбіл Сьоркіт Юкрейн Лімітед», де планується праце­влаштувати ще три тисячі краян (тут уже трудяться понад дві тисячі).

    Загальна сума коштів, які вкладе корпорація протягом трьох років, – 53 мільйони доларів США. Це серйозний результат. Думаєте, таке дається нам легко? Та «завдяки» недолугому законодавству України, яке не дає можливості працювати з інвесторами нормально, американці поставили головний офіс «Джейбілу» в Угорщині. Відповідно всі основні відрахування йдуть до скарбниці Будапешта. Наш бюджет чимало втрачає, інвестор несе серйозні втрати на логістиці – десь у межах сотні тисяч доларів на рік.

    Слід сказати, що в області добре поставлена робота відомого в Україні та Європі машинобудівного заводу «Єврокар» у селі Соломоново Ужгородського району.

    Нині він запускає виробництво нової моделі міні-джипа – аналог «Фольксвагена». Інше підприємство – ТзОВ «Берег-Кабель ГмбХ» (інвестор із Німеччини) розбудовується в Хусті, де має намір створити ще тисячі робочих місць (із 2006-го вже працює в Берегові та на Іршавщині). І таких прикладів чимало. Звісно, ми не сидимо, склавши руки. В облраді нині створено робочу групу, яка працює над підготовкою внесення змін до законодавства, аби відновити інвестиційний режим СЕЗ «Закарпаття». Бо сьогодні скасовано спецрежими, які діяли у спеціальних (вільних) економічних зонах, що негативно вплинуло на залучення інвестицій. Як ми підрахували, втрачена можливість додаткового створення шести (!) мільйонів робочих місць.

    поїздки за кордон дають результат

    Ви побували за рік у багатьох країнах. Які результати поїздок?

    – За кожною – конкретний результат. Якщо ми поїхали до Чехії, то збільшилося фінансування спільних проектів Закарпаття і краю Височина, який цього року на їх реалізацію виділив 5 млн крон, плюс мільйон – на відновлення соцоб’єктів для Виноградівського району, що потерпіли від градобою. Наростив суму коштів на співпрацю й Пардубицький край Чехії, а це – 2,5 млн крон. До кінця року маємо укласти ще одну важливу угоду – із Устецьким краєм, найпотужнішим промисловим регіоном Чехії.

    Ми поїхали до Німеччини й відновили співпрацю з Верхньою Франконією, відтак Ужгородська міська клінічна лікарня вже отримала як допомогу медобладнання. Наступна поїздка увінчалася тим, що Закарпаття підписало угоду про співпрацю та долучилося до проекту, в рамках якого Федеральний уряд Німеччини виділяє 50 тисяч євро нашому партнеру – Верхній Франконії, щоб ми могли направити туди дітей на тренінги, навчання, лікарів – для обміну досвідом. Крім того, до мільйона євро буде залучено в економіку краю на відновлювальні ресурси, які отримають Ужгород та Хуст у вигляді сонячних батарей для охоронних зон свердловин водозаборів – як пілотні проекти, що дасть змогу знижувати ціну на воду.

    Річка Тиса несе сміття, а програма «Тиса» – мільйони

    Хотілося би почути вашу оцінку співпраці в рамках Дунайської стратегії та ЄОТС «Тиса».

    – Європейське об’єднання територіального співробітництва «Тиса» – той інструмент, від якого гріх відмовитися. Бо він дає можливість нашій області брати участь у грантах як представникові ЄС. Там діє до півдесятка операційних програм, основна – розвиток регіонів, яка найбільше нас цікавить. На неї виділено 74 млрд євро (!). Звичайно, це сума на весь Євросоюз, але вона грандіозна. Ми визначили три пріоритетні проблеми, вирішення яких хочемо запустити через цю програму. Одна з них – запуск страхової медицини на Закарпатті. Хочемо взяти одну лікарню й реконструювати її до вимог євростандартів, підготувати матеріально-технічну базу та фахівців, провести сертифікацію, аби лікарі мали змогу отримувати кошти від європейських страхових інституцій. На це все передбачається витратити майже 20 млн євро.

    Наступна ідея – відновити швидкісний потяг із Мукачева до Будапешта. На це потрібно майже 5 млн євро, але так ми зробимо наш край містком між Україною та Євросоюзом. Ще один проект на 5 млн євро планується спрямувати на поводження з твердими побутовими відходами. Адже угорцям після повені річки, зокрема Тиса й Латориця, несуть купу сміття. Тому вони готові розглядати з нами питання побудови сучасних утилізаційних комплексів, аби вирішити цю ганебну проблему. Відповідно, це одразу підніме інвестиційну та туристичну привабливість Закарпаття. Бо, чесно кажучи, соромно їхати туристичним маршрутом, любуватися мальовничими краєвидами й дивитися, як люди повикидали в річку пакунки з непотребом.

    Інше питання – берегоукріп­лення. Ми є, фактично, учасниками програми з Дунайської стратегії, підписали рамкову угоду разом із десятьма регіонами Угорщини та Румунії, аби можна було лобіювати ситуацію за рахунок коштів Євросоюзу. Поки можемо сподіватися, що буде створене аналогічне «Тисі» об’єднання, де Закарпаття разом із 13 регіонами Угорщини, Румунії та Словаччини матиме доступ до вищезазначених 74 млрд євро, які ЄС спрямовує на екологічні програми.

    Угорці зазнають найбільше клопоту від річки Тиси, тому докладають максимум зусиль, аби допомагати Закарпаттю вирішувати проблеми з паводками, засміченістю довкілля. Саме вони привезли до нас 21 експерта з різних євроінституцій, які, зокрема, досліджували проблему Солотвинського солерудника.

    Наразі чекаємо на їхній звіт, який підкаже, що нам далі робити й яку екологічну загрозу несе солерудник Тисі та мешканцям Солотвина. Водночас сусіди готові розглядати питання пошуку інвестицій, аби найшвидше локалізувати цю проблему. Адже добре розуміють: якщо сіль потрапить у Тису – це стане катастрофою.

    Але вітчизняне профільне міністерство чомусь ніяк не хоче бачити це загрозливе питання, яке слід було вирішувати ще вчора…

    Закарпаття очолило рейтинг із туристичної привабливості в Україні

    Якось ви сказали: якби на митниці навести лад, то Україні не треба «вкладень» від МВФ…

    – А що, е-декларування вищих посадових осіб заперечує мої слова? Я твердо переконаний: якщо у митній та податковій службах навести елементарний порядок, то Україна могла б дотувати МВФ. Скажіть мені, звідки держслужбовці або «чисті» політики можуть заробити такі статки?! Наш край має дуже багато можливостей. Ми розташовані в енергетичному, я б сказав, сонячному сплетінні Європи. Саме через Закарпаття проходить дуже багато транзитних газо-, нафто-, електро- й транспортних магістралей. І зацікавленість Євросоюзу в П’ятому транспортному коридорі – висока. Поведінка чиновників у столиці призводить до того, що карпатська магістраль будується вже за межами України… Чому так трапилося? Тому що з моменту підписання кілька років тому угоди між керівниками урядів Угорщини та України палець об палець не вдарено. Навіть досі не зроблено технічну документацію. Це при тому, що європейці дали нам по три мільйони євро на пункт пропуску. Так ні, деякі чиновники на це дивляться під кутом, як «розпилити» бюджет і отримати відкати… А тим часом ЄС уже забрав ці кошти з пункту пропуску «Дяково» (українсько-румунський кордон), і ми втратили нагоду відбудувати там прикордонну інфраструктуру. Таке ж чекає й на реконструкцію КПП «Ужгород» (українсько-словацький кордон), «Лужанка» (українсько-угорський). Це при тому, що більше восьми років гроші лежать на рахунках ДМСУ, а тепер – ДФС, і їх ніяк не можуть освоїти. А потім ми дивуємося, чому так багато коштів у е-деклараціях чиновників…

    Рік тому, коли вас обрали головою облради, ви ставили перед собою конкретні пріоритети. Вони змінилися відтоді?

    – Ні. Для мене пріоритетом залишається заможне та розвинуте Закарпаття. Для цього робимо поступово конкретні кроки. Якщо торік ми говорили, що повинні мати нормальні дороги, то й сьогодні наполягаю на цьому. Бо розвиненим Закарпаття стане тоді, коли буде відповідна дорожня інфраструктура. А це, врешті-решт, і потужна економіка, і відрахування до бюджету, аби наш край не був постійно дотаційним. Ми залучаємо інвесторів, створюємо майданчики для розвитку бізнесу. Так, один із вдалих наших спільних із ОДА кроків –  підвищення бренду Закарпаття як туристичного краю. І фактично цьогоріч уперше за всю історію нашої Незалежності область очолила рейтинг із туристичної привабливості в Україні, обійшовши навіть Одесу.

    Що на посаді голови ви записали би собі в актив, а що здійснити поки не вдалося?

    – Зараз мені Фейсбук нагадує, що я торік започатковував на посаді заступника голови ОДА, й що реалізовується. Це – побудова дороги до міжнародного пункту пропуску «Дяково», про гроші на яку я особисто домовлявся з тодішнім керівником «Укравтодору». Тому постійно акцентую: Закарпаття так і не отримало всі кошти з Держфонду регіонального розвитку, які були узгоджені з ним. І все ж нині маємо шляхи і на Дяково, й на Синевир… От що не вдалося, то збудувати дорогу на Драгобрат, хоча якщо зробимо її, то матимемо потужний ривок туристів до Рахівського району.

    У своїх планах бачу створення мережі соціальних аптек. Пенсіонери, купуючи необхідні ліки, матимуть щонайменше 10-відсоткову знижку за рахунок зменшення вартості оренди приміщень підприємцями фармацевтичної галузі, нерухомість яких – у комунальній власності облради. Усі поставлені торік завдання будуть реалізовані – однозначно. Якщо не в цьому році, то в наступному. Потрібен час.

    Вів інтерв’ю

    Василь НИТКА, Голос України

    Нас уже 25000 в Facebook! Присоединяйтесь!
    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору