ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Новости и события в Закарпатье ! Ужгород окно в Европу !

Цигани - вони і в Африці цигани! (ФОТОРЕПОРТАЖ)

    28 березня 2024 четвер
    542 переглядів
    Роми... Інший світ, де панують свої правила та звичаї.

    Один день з життя циганського табору на закарпатській Ужгородщині.

    Село Іванівка. Інший світ, де панують свої правила та звичаї. Тут елітні авто їдуть поруч з конем, який тягне віз, у старших жінок кількість онуків перевалює десяток, а чоловік ніколи не допоможе своїй жінці нести щось важке.0312.ua поспілкувався із мешканцями табору, на кілька годин поринувши в атмосферу життя циганського поселення.

    «Без дозволу барона краще тут не ходіть»

    Нашим «путівником» до циганського табору у Іванівцях став заступник сільського голови Середнього Віталій Плеша. Чоловік попередив нас, що без дозволу барона ми не зможемо отримати екскурсію табором. Тому, як тільки наше авто зупинилось на території ромського поселення, ми відразу пішли на килим до головного цигана села. На перший погляд, цей чоловік нічим не відрізняється від решти: скромно одягнений, без золотих прикрас і гітари через плече. Підходимо. Він, з властивою для циган манерою розмовляти, запитує: «Шо Вам туй треба?» - і підходить до нас ще ближче. «Хочемо познайомитись із життям Вашого табору», - відповідаємо. Тільки двома короткими репліками перекинулись ми із тамтешнім вожаком, як він дав добро на екскурсію.

    Елітна дорога, якою їздять дорогі автомобілі і коні

    Йдемо табором...По напрочуд хорошій дорозі, на якій важко угледіти бодай одну яму. Ще більше дивує те, що на декількох, так би мовити, подвір’ях припарковані елітні іномарки на українській реєстрації. Парадокс ромського менталітету – хата розвалюється, але машина має бути «на рівні». Однак, не забувають цигани й свою про свою кочову натуру: селом декілька разів промчалася упряжка з конями.

    Старенька на порозі

    Насправді, тут дивує контраст між багатством і бідністю. Табір у селі Іванівка є яскравим прикладом того, як на одному клаптику землі живуть ті, які мають хороший статок, і бідні цигани, фундамент будинків яких доживає свій вік. Фото жінки, яка сидить на порозі свого обшарпаного старенького будинку уособлює бідність.

    «Меркую, жеби нікого із 15 внуків машина не збила»

    Діти – квіти життя. Цигани це знають якнайкраще. На кожному кроці в таборі веселяться малі циганчата, їхній сміх лунає по всьому селу. Вони безтурботні, життєрадісні, просять, щоб їх сфотографували, охоче їдять цукерки, які ми їм привезли…
    Нашу увагу привертає жінка, яка тримаючи дитину руках, щось активно говорить. Пропонуємоїї малому цукерки і починаємо розмову. Виявляється, у Лідії Лежинської 15 онуків. Найбільша проблема, з якою вона стикається – це страх, щоб внуки не потрапили під колеса авто. «Меркую, жеби нікого із внуків машина не збила», - з острахом говорить жінка.

    Інфраструктура по-циганськи: лазня, ферма і школа

    Наш «поводир» наполягає на тому, аби ми звернули з основної дороги і подивились, чим славиться їхній табір. Перший пункт на черзі – лазня. Туди, після важкого робочого дня, може піти кожен циган, аби розслабитись.
    Ферма. Корови, свині, курки. Діти, які йшли позаду нас, охоче показують фермерське господарство і просять сфотографувати їх біля свиней.
    Заключна точка нашого маршруту – школа. На шкільному подвір’ї хлопець з дівчиною грають футбол. При чому циганка робить це набагато вправніше за свого візаві. Тим часом, людину з об’єктивом виглядає з вікна з десяток «циганчат», у яких зараз триває урок.
    Заходимо у клас. Діти вітають нас гучним і звичним для шкіл: «Добрий день». Відразу згадуються шкільні роки і ром Юра, який сидів за сусідньою партою. Був розумним хлопцем, однак вчитись не любив. Тоді й склався стереотип про те, що цигани і навчання – несумісні поняття. Клас «циганчат» на чолі зі стомленою вчителькою почали переконувати мене у зворотному, влаштувавши експрес-вікторину з географії. Діти охоче відповідали на питання. Не завжди правильно, але з ентузіазмом.
    Найбільше серед малечі вразив глухонімий хлопчик, який мовою жестів відповідав на питання вчительки. У подарунок за задовільні знання учні отримали від нас невеличку фотосесію.
    Колоритний народ – що тут скажеш…

    Нас уже 25000 в Facebook! Присоединяйтесь!
    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору