ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Новости и события в Закарпатье ! Ужгород окно в Европу !

І казка природи, і джерело життя... (ФОТО)

    29 березня 2024 п'ятниця
    79 переглядів
    У Кольчиному безупинно працює верстат-колун.

    Закарпатці живуть із лісу й самі працюють для нього.



    Перепустка на євроринок


    У 2005 році Закарпатська область першою отримала сертифікат відповідності європейським вимогам лісокористування, а тепер ми повинні пройти ресертифікацію, — розповідав начальник обласного управління лісового та мисливського господарства Валерій Мурга. —Міжнародний аудит від середини лютого протягом двох тижнів проводитиме компанія FCE, яка представляє Всесвітній Фонд охорони природи. Перевіряльники керуються десятьма принципами, що супроводжуються 50-ма критеріями.
    Перевіряльників цікавлять природозберігаючі технології, відновлення лісу, збереження основних видів червонокнижних рослин, лісові дороги. Навіть такі, з першого погляду дрібниці як місця заправляння автомашин паливно-мастильним матеріалами. Чи є бачки для сміття, чи укомплектовані реманентом лісоруби, чи мають вони спецформу і якою є безпека їхньої праці, умови для відпочинку. Особлива увага — місцевим громадам: вони мають отримувати благо від лісових угідь, поряд із якими живуть.
    Проведення сертифікації — не скороминуща акція, а є однією з складових нашої діяльності. Якщо ми бажаємо перейти в Європу, то повинні підтверджувати легальність своєї лісопродукції, — додав Валерій Іванович. — Аудитори повинні переконатися: все тут залишається в нормі. До речі, якщо основний аудит проводиться раз на 10 років, то наглядовий не припиняється ніколи. Хоч це й дорого, але без цього деревина, вироби з неї експортуватися не будуть.
    Область виготовляє сертифікат на всі держпідприємства галузі, тобто діє колективна відповідальність за достовірність інформації, відповідність нормам. Розуміючи, наскільки це важливо, лісгоспи готові платити немалу суму міжнародним аудиторам: вони отримують 600 доларів за один робочий день.
    Через два дні після цієї розмови з Валерієм Мургою ми рушили у поїздку до кількох лісгоспів області. Мета — провести «журналістську сертифікацію», на власні очі побачити, що робиться у закарпатському лісі, на віддаленому від міжнародних трас дорогах.


    Мукачівці підтримали переробку


    ... Село Кольчине і розміщену на його території виробничу базу, що належить Мукачівському держлісгоспу, глибинкою назвати складно. Поряд — відомі мінеральними водами курорти Синяка, Поляни, Плоского...
    Ця обставина викликає додаткову зацікавленість: як тут дотримуються основних рубок, як дбають про охорону довкілля, адже й це — вимоги сертифікації?..
    До виробничого майданчика в Кольчиному стікаються лісгоспівські «ріки» з усіх шести лісництв. У цеху переробки ділову деревину розкрижовують для потреб будівництва, низькосортну розпилюють на ділові сортименти.
    Цех за двадцять років пережив різні часи, — розповідає його начальник Василь Шепа. — В 2009-му практично зупинився, а після приходу нинішнього директора відродився знову.
    Робітники Іван Гавріш, Віталій Мондик і Віталій Матковський під керівництвом майстра зміни Василя Віщака безупинно ріжуть неділову деревину — заготівки для паркетних дощечок, щіток, недорогих меблів. Щодня з-під рук лише цих кількох робітників виходять до восьми кубометрів чистих заготівок. На іншій ділянці працює верстат-колун: з його допомогою колоди розщеплюють на дрова. Їх охоче купує місцевий люд.
    Загалом із цього промислового майданчика, де зайняті 34 працівники, щомісяця продають продукції на півтора мільйона гривень. П’яту частина експортують, здебільшого до Польщі.
    Поступово обзаводимося власними механізмами, бо на початку не було практично нічого. Лише за минулий рік придбали три гідроманіпулятори (автонаванажувачі), кожен із яких коштував по 400 тисяч гривень, — розповідає директор лісгоспу Василь Анталовський. — На лісозаготівлі вони незамінні, адже допомагають механізувати працю вантажників.
    За шість років, відколи Василь Васильович очолив лісгосп, значно розширили автопарк, придбали нову лісозаготівельну, деревообробну техніку. Головним здобутком керівник підприємства вважає налагодження переробки деревини. Це дозволило подолати хронічне безгрошів’я і заборгованість із зарплат, сплати податків. Середня заробітна плата нині сягає 5 тисяч гривень. На власній насіннєвій станції вирощують саджанці багатьох культур, у тому числі рідкісних дерев і кущів — гостей з усіх континентів, причому не лише для виробничих потреб, а і для продажу.


    Ліквідовують «мокрі» наслідки


    У іншому кінці Закарпаття, де розташований лісгосп «Мокрянський», на порядку денному — ліквідація наслідків паводка. Недарма ж такою «мокрою» є назва підприємства, однойменного села Руська Мокра.
    Три дні, починаючи від 22 грудня, проливні дощі закінчилися для цього підприємства втратами: розмито чотири кілометри лісових доріг, зруйновано сім мостів.
    А один міст таки встояв — на залізобетонних палях, заглиблених у землю на шестиметрову глибину. Збудований місяцем раніше. Лісгосп сплатив мостобудівникам майже 800 тисяч гривень, проте ці капіталовкладення, за словами директора Володимира Куцина, себе виправдали.
    На цьому місці вода зносила міст уже п’ять разів! Новозбудований витримає великі навантаження: через нього за рік вивозитимуть понад 100 тисяч кубометрів деревини, — додає Володимир Миколайович. — Поступово відновлюємо мости, і вже повернули в експлуатацію чотири кілометри зруйнованих доріг. Все це робимо виключно за зароблені кошти. Сума прибутку, отриманого нами торік, дорівнювала 4,1 мільйона гривень.
    На території цього лісгоспу є близько 70 гектарів пралісів — хвойних і букових. Ліси перебувають під охороною держави. Як і мінеральні джерела, яких на території лісгоспу розвідано сім.
    Одне з головних завдань на зимовий період — забезпечення населення дровами. Ціна невелика —за кубометр букових180 гривень, пенсіонерам продають удвічі дешевше. Дешеві дрова — це і безпека лісу, засторога від самовільних рубок.


    Кедри, явори, арніка — під охороною


    У сусідньому лісгоспі «Брустурянський» із його керівником Михайлом Бігуном розмовляли про ту ж сертифікацію лісів.
    Дві людини в нашому штаті постійно тримають справи на контролі, — сказав Михайло Миколайович. — Щоб не сталося, що за привабливою обгорткою «цукерка», в якій приховано весь зміст, після «розгортання» виявиться гіркою.
    У Кедринському лісництві, яке входить до складу цього лісгоспу, над одним із приміщень в’ється дим. У сильно розігрітій кімнаті на полицях ... шишки.
    Не варто дивуватися. Якщо шишки ялиці достатньо просушити, і насіння з них легко висиплеться, то для отримання плодів ялини треба докласти неабияких зусиль, — розповідає керівник підрозділу Василь Золотар. — Шишки спочатку слід нагріти, відтак прокрутити на віялі. Лише після цього вони віддадуть ті плоди, з яких можна буде виростити саджанці. Тисяча насінин ялини важать усього-на-всього 5 грамів! Тож собівартість висока — понад 100 гривень за кілограм насіння. Його виготовляють для того, щоб мати чим підсівати чотиригектарну площу лісорозсадників.
    Кедринське лісництво отримало назву завдяки заказникові з кедром, що росте тут на 14,7 гектара. Такий самий статус мають «Явірник» із цінним пралісом клена-явора з домішкою ясена та в’яза, «Аршичний». В останньому росте цілюща арніка. Квітку зривати заборонено, а от насіння кедра заготовляють. Його використовують для висіву у лісорозсадниках, а подеколи — для виготовлення делікатесного напою «кедровиця».
    У Турбатському лісництві того ж лісгоспу на повну силу використовують коней. Тут під керівництвом старшого майстра Михайла Фабриція працюють коняр Дмитро Костяк, лісоруби Василь і Іван Костяки — батько й син. Останні двоє зрубували дерева, перший з допомогою коня відтягував їх до дороги. Пізніше, вже на базі лісництва ми побачили ще сімох тяглових тварин. Вгодовані і добре доглянуті, для них передбачений обов’язковий відпочинок після праці на трелюванні.


    Турбат пам’ятає свого чемпіона


    Кінне трелювання турбатівці застосовують віддавна. На подвір’ї тут — пам’ятна стела на честь переможця світової першості у звалюванні лісу, що відбулася в канадському Монреалі 1967 року, Героя Соціалістичної праці Івана Чуси. Він вважав ліс мало не живим організмом. Вважав його і казкою, і джерелом життя...
    Сьогодні це лісництво очолює племінник світового чемпіона Дмитро Чуса. «Намагаємося не знижувати планки і підтримувати багаті традиції колективу», — зауважує Дмитро Юрійович.
    Трелювання деревину кіньми і в Кедринському, Плайському лісництвах. Корму для тварин у горах більш ніж достатньо, але вітку треба попрацювати з косою — заготувати десятки центнерів сіна для тварин. Проте потім ця робота виправдає себе дешевою тягловою силою. Поряд із цим, лісівники готові використовувати коней-гуцуликів для надання послуг туристам. Для цього хочуть підготувати власних інструкторів з верхової їзди. Гірські ландшафти вкупі з принадами тихого полювання, величавим спокоєм гір ваблять сюди багатьох. До цих природних переваг додадуть і рукотворні. Споруджують кілька будинків для гостей із належним комфортом.
    У «Брустурянському» зайняті 323 працівників, середня заробітна плата перевищує 5 тисяч гривень. Торік лісгосп реалізував круглого лісу на 63,8 млн. грн. Він є одним із найбільших бюджетоутворювальних господарств області: лише торік до держказни перераховано податків на суму 23,3 млн. грн.
    Для місцевих ліс береже в собі пам’ять багатьох поколінь, які працювали в ньому. Кажуть, що це — Божий дар, який з одного боку збагачує, а з другого — вимагає ненастанного піклування.
    Василь БЕДЗІР, «Урядовий кур’єр»

    Нас уже 25000 в Facebook! Присоединяйтесь!
    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору