№7 у ТОП-50 найпопулярніших освітніх закладів Закарпаття (ФОТО)

Це ЗОШ №5 у Берегові. Між іншим, до першої трійки ввійшли Перечинська школа-інтернат ІІ-ІІІ ступенів суспільно-гуманітарного напрямку, Ужгородська гімназія і Мукачівський ліцей. Натомість Берегівська гімназія – дванадцята у рейтингу, а перша міська одинадцятирічка зайняла тридцять другу позицію у цій таблиці.

Розповідь про жіночий (і трохи чоловічий) колектив Берегівської ЗОШ № 5 І-ІІІ ст. з поглибленим вивченням англійської мови у переддень найголовнішого весняного свята – 8 Березня.

1.

Топ-рейтинг 50 найпопулярніших міських і сільських середніх освітніх закладів Закарпаття, який на основі низки найважливіших показників нещодавно «вивели» у освітянському управлінні ОДА спільно з регіональною рейтинговою агенцією, засвідчує: Берегівська ЗОШ І-ІІІ ст. № 5 із поглибленим вивченням англійської мови – один із найкращих навчальних закладів нашого краю. А престижне сьоме місце у першій десятці – це яскраве свідчення того, що у школі під керівництвом директора Людмили Амброзіївни Пилип педагоги дбають про високі оцінки не формально, а серйозно, щиро та від душі прагнуть дати дітям пристойні знання. Бо тільки освічена молода людина спроможна знайти своє гідне місце в нашому доволі неспокійно-складному та вируючому житті.

Зокрема, до уваги бралися учнівські бали, отримані під час незалежного оцінювання знань, кількість відмінників і медалістів, переможців різного роду олімпіад, конкурсів тощо. І в загальному підсумку – такий чудовий результат із середнім балом 3.97 (перше місце – 4. 3 бала, а п‘ятдесяте, яке посіла Дубриницька ЗОШ, що на Перечищині – 2.8 бали). Звісно, нині планка ЗОШ № 5 з вул. Ессе Томаша (саме тут, у «старшій» школі, розташована дирекція навчального закладу) піднята високо, у майбутньому доведеться не просто зберегти набутки школярських знань, але й примножити їх. А для цього потрібно небагато-немало – учительське бажання «вчити» дітей й сумлінне «учитися» з боку підопічних – учнів. Благо, що є і перше, і друге!

2.

Як відомо, п‘ята школа – базова з вивчення іноземних мов у нашому прикордонному місті. А так, як англійську тут і насправді студіюють поглиблено, то цей предмет викладають аж 22 учителів (куратор англійських філологів, заступ. директора Оксана Склярова). Віддача неабияка: випускники зі знаннями англійської швидко долають мовні бар‘єри під часу вступу у виші, бистріше адаптовуються, коли влаштовуються на роботу у престижних фірмах, за кордоном у тому числі (щойно одна освітянка успішно "прибилася" до берега у країні туманного Альбіону, знайшовши у Англії гарну роботу) тощо. Із азами цієї світової мови залюбки починають знайомитися із першого шкільного класу (за словами очільниці навчального закладу, у ньому їх аж 30). Слід зауважити: із 5-го починається вивчення другої іноземної мови – німецької та угорської. Останню тут опановують з 1998 р. – за вибором батьків. Між іншим, угорська стає дедалі престижнішою. Наразі у школі, яка умовно ділиться на «початкову», тобто І ступеня, й «дорослу» або «старшу» – близько 700 учнів.

Крім двох одинадцятих, тут є по три паралельних класи – від першого і аж до десятого. Середня наповнюваність кожного – близько 25 хлопців і дівчат. Ця, здавалося б, суха статистика, добре свідчить про зрослий авторитет, привабливість цієї одинадцятирічки як поміж дітей, так і серед батьківського громади. А вона у цій школі також має серйозне реноме, адже у зазначеній раді знані в місті особи – Роман Бабинець, Наталія Михайлова й Галина Томпа. В цілому до навчального процесу залучено майже 75 високопрофесійних педагогів, чимало з яких давно заслужили авторитет, визнання та шану за довгі роки роботи у освітянській сфері. А всіх працівників у школі – понад 100! Їх заслуга не тільки в тому, аби вчасно пролунав шкільний дзвоник і сповістив про кінець чи початок уроку, але щоби велетенські приміщення двох корпусів, а це понад 4 600 м. кв., жили та діяли повнокровно, аби класи були теплими, охайними, чистими, а довкола панував порядок.

3.

Керівник школи твердить, що майже 40 педагогів, а це більше 55 відсотків, є спеціалістами вищої категорії, двоє з них стали лауреатами премії ім. Августина Волошина – фаховий історик Людмила Пилип, географ Оксана Рябікова, а математик Валерій Шапочка відзначений нагородою ім. філантропа Сороса (США). Учителі школи беруть участь у Всеукраїнському конкурсі «Вчитель року», зокрема, у цьому змаганні останнім часом активно «засвітилися» Альона Назарова, Анжеліка Барта, Наталія Мезив, Наталія Фіцай, Віолетта Македон, Оксана Рябікова, Маріанна Свищо, Галина Шпак, Маріанна Яблонська, Василь Ловга, Раїса Зема та інші. Сім педагогів мають звання «Учитель-методист», 17 – «Старший учитель», ще 5 нагороджені почесним значком «Відмінник освіти України». Учителі-новатори також є авторами методичних посібників, які, до слова, затверджує до друку науково-методична рада Закарпатського інституту післядипломної педагогічної освіти. Ось таким є освітянський кістяк п‘ятої міської середньої школи, який у основному складають чарівні жінки. А премією славної та незабутньої Гізелли Дравої відзначено роботу вчительки-англійчанки Ярослави Мельник. Та важливим чинником є також любов до свого предмета, до рідної школи, окрилення вчителя сіяти вічне, розумне та мудре, дарувати знання юному поколінню, аби ці нетлінні принципи воно несло далі по життю. З цією метою у школі (з ініціативи того ж директора, що глибоке шанує архаїку краю, родовідні корені) було створено унікальний краєзнавчий музей, де екскурсоводами виступають самі учні. Експонати, які неодмінно треба бачити, глибше та шанобливіше вчать ставитися до історії та культури нашого народу, рідної землі, свято берегти надбання минувшини.

Тут є розділи «Легенди школи», «Берегово: минуле й сьогодення», «Батьківська хата» тощо. А нині всі гуртом облаштовують патріотичний куточок, що розповідатиме про захист Вітчизни, про героїзм земляків у АТО. Між іншим, у школі вчилося багато воїнів, що пройшли горнило східного фронту, тих, які зараз воюють за незалежність України, тож у дні пам‘ятних державних дат і свят у фойє запалюють свічки, лампадки, пломеніють квіти. На чільному місці стенд "Слава Україні! Героям слава!", на якому, крім славетних синів Майдану, також фото трьох бійців-берегівців, що загинули на Донбасі. Серед них і випускник школи Михайло Тимощук, ім‘я якого навіки вписано в історію ЗОШ № 5 – механіка-водія 128 Мукачівської бригади не стало на 27 році життя, його вбила ворожа куля на землі далекої Луганщині.

4.

Наступного року колектив школи номер п‘ять святкуватиме своєрідний ювілей – перше сорокаріччя. Відзначити таку хоча й не круглу, але гарну дату у навчальному закладі, який свій літопис відмірює з 1976 року (сама будова школи є унікальною та має 120 літ від роду), мріють із тими, хто в ній здобував освіту, хто славить школу, рідне місто своїми здобутками у різних галузях соціально-економічного життя. Головне, аби примхливе й бистроплинне життя не внесло якісь неочікувані корективи, правки, зміни. Тож за мирної "погоди" колишні випускники, всі, хто давно на своїх власних хлібах, неодмінно з‘їдуться до своєї альма-матері.

Доктори наук, доценти, правоохоронці, відомі діячі інших сфер, бізнесмени, ділові люди, державні управлінці, співробітники дипломатичних установ не тільки згадають своє шкільне навчання, але й подякують наставникам (Людмилі Кулішовій, Людмилі Пилип, Оксані Скляровій, Анжела Каленській, Аллі Вікук, Валерію та Валерії Шапочкам, Магдалині Беловар, Василю Ловзі, Наталії Ясінській, Марині Ясінській, Олександру Фатулі, О. Ф. Папої, Галині Мателешко, Уляні Кенийз, Людмилі Терпай та іншим) за те, що вчили добувати-викрешувати знання, науки доброти, людського тепла, безкорисливості, любові до Вітчизни, яка, на жаль, у небезпеці…

5.

А ще припомнять, що рівно два десятки літ тут директорував Павло Павлович Потокі, унікальний керівник-освітянин, який вніс чималий вклад у становлення й розвиток навчального закладу, залишив гідний слід у серцях тисяч берегівчан. Виважений, толерантний, спокійний, але не байдужий був до шкільницьких справ. Звісно, його життя вшанують хвилиною мовчання. Як і тих, кого у шкільні роки любили усім серцем, обожнювали, до кого були прив‘язані душею: Маргариту Тидір, Людмилу Мелешинську, Маргарету Ваш, Надію Швед, Надію Кенийз, Людмилу Гульпу та інших. А потім відзначать, що у добрих, вмілих і надійних руках нинішній директорський штурвал.

І хоча за чолового тут енергійна жінка, але це аж ніяк не відображається негативно на учнівському та житті педколективу, усього шкільного персоналу. Навпаки, зроблено дуже багато корисного, цінного, доброго. І подяка за всебічну підтримку шкільних проектів – перекриття дахів, заміну вікон, будівництво та оснащення котелень – міській владі на чолі з Золтаном Бабяком, колишньому голові облради, а нині депутату ВРУ Івану Балозі. Без їхніх зусиль, звісно, не вдалося б здійснити задумане.

6.

– Звісно, ми пишаємося, що труди педагогів немарні, – розмірковує директор ЗОШ № 5 Людмила Пилип. – Таке визнання нашої спільної роботи на фоні всієї області, де понад 280 аналогічних загальноосвітніх навчальних закладів, – це стимул до подальших здобутків на освітянській ниві, яка, вірю, заврунить новими врожаями. Бо досвідчені педагоги мають добру зміну, зокрема, В. Зуба, І. Обедніну тощо. Між іншим, торік усі випускники нашої одинадцятирічки стали студентами інститутів і університетів Ужгорода, Мукачева, Києва, Львова, Чернівців, Одеси, а дехто навіть вчиться за кордоном. Дай Бог, щоби й цьоголітньої вступної кампанії усе так добре склалося. Та навіть успіхи цьогорічних переможців і призерів міських, крайових і Всеукраїнських предметних олімпіад (Андріана Черниш, Вікторія Якобенчук, Андріана Дем‘янчук, Олександра Фодьош, Катерина Захарова, Валентина Макар, Ніколетта Лендєл), а також участь у Малій академії наук яскраво свідчать, що зупинятися на здобутках – не в нашому стилі. Зрештою, навіть не маємо на це морального права. Триває науково-методична, дослідницька робота педагогічних працівників, і надалі впроваджуються інноваційні технології у навчальний процес з базових дисциплін тощо.

Гордістю школи вважаються не тільки її учорашні учні, кращі педагоги, але й теперішні школярі, зокрема, Сашко Окіпнюк – кандидат до Олімпійської збірної з фрістайлу, чарівна одинадцятикласниця Беатріса Міндак, що дійшла до світової першості краси в Сеулі, а Калина Квак також домоглася непоганих результатів у вітчизняному спорті й планує навчатися у профільному вузі Львова. Гадаю, що цій цілеспрямованій і настирливій дівчині, яка на арені є вихованкою тренера Івана Продана, неодмінно поталанить. Як і решті тих, хто готується стати у студентський стрій. Сказане – тільки маленький штришок із життя одного окремого взятого 11 класу (класний керівник Світлана Бровдій). Подібних сюжетів є більше. Про них неодмінно поміркуємо у день 8 Березня – свята, яке хоча й настало у не вельми веселі часи, але слід сподіватися, що таки подарує-піднесе радість і наснагу кожній жінці. – А якщо вона за фахом учителька – то й поготів, – додають славні чоловіки, ветерани педагогічної ниви Валерій Шапочка, Василь Ловга, Олександр Фатула, Руслан Бак та інші, які своєю присутністю скрасили колективну світлину в переддень найголовнішого жіночого свята. Завітали до вчительської не з пустими руками – у правиці знаного педагога-математика ряснів снопик чічок, що вмить своїми пахощами задухм‘янив усе приміщення, які опісля «попливли» углиб усього шкільного поверху.

7.

Про шкільне та освітянське життя п‘ятої одинадцятирічки можна писати поеми й трактати. Тут кожна вчителька – героїня прозового чи поетичного твору. А їх у школі – переважна більшість. Чоловіків усього – дванадцять. Хоча колись у цьому жіночому колективі взагалі їх було троє-четверо. Тішуся, що за співбесідника мав такого мудрого, поважного, цікавого та поміркованого педагога, як шкільний керманич Людмила Пилип. Сердечно сповіщаю й секрет відкриваю: вона також готується до міні-ювілею – 20-річчя свого директорського «правління». Міркую про себе: мало газетного номера, аби про все почуте й побачене у школі розказати та переповісти.

Так-так – п‘ятій школі сорок літ! За цей час у директорському кріслі «урядували» всього двоє осіб – він, П. П. Потокі, і вона, Л. А. Пилип. І обоє талановиті! Щоправда, пані Пилип і далі продовжує керувати. Можливо, що таємниця рейтингового успіху якраз і прихована в тому, що в школі "хазяйнує" жінка, тож довкола панує тиша (учнівський гамір до уваги не береться), коли спільно з громадою втілюються задуми в конкретні справи. А результати не баряться! Однак віриться, що освітяни й далі «штурмуватимуть» нові висоти на шляху до країни знань, і попереду в них – зорепади в учнівських конкурсах, олімпіадах, змаганнях, МАНі, нові визнання юних талантів, яким у світ широкий відкриті всі шляхи.

МИХАЙЛО ПАПІШ, м. Берегове (фото автора).