ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Новости и события в Закарпатье ! Ужгород окно в Европу !

26 жовтня "диво" таки сталося...

    28 березня 2024 четвер
    24 переглядів
    Після виборів усе тільки починається!

    Новий уряд має забезпечити економічне зростання, адже «тема війни» на виборах не спрацювала.

    Українці обрали новий склад Верховної Ради, яка в найближчі рік-два буде насамперед ареною політичної боротьби та зміни чинного українського законодавства, яке за 23 роки так і не стало справді новим, власне українським. Однак чи вдасться це зробити й як довго проіснує цей парламент? Питання, практично, риторичні, але не менш актуальні.

    Хоча офіційні результати Центральна виборча комісія оголосить десь за тиждень, нині вже відомо, які партії подолали 5% бар’єр та хто з мажоритарників спромігся отримати максимальну кількість голосів на окрузі.
    Два тижні тому прогнозував проходження до парламенту семи партій, хоча повна упевненість була лише щодо трьох, які протягом кількох місяців показували високі результати в оприлюднених соціологічних опитуваннях. Мова йшла про лідерство партії «Блок Петра Порошенка», яка в підсумку набрала 21,8% і… зайняла друге місце в багатомандатному виборчому окрузі. А програла партія Президента «Народному фронту» на чолі з Арсенієм Яценюком. І це перше «диво» парламентської виборчої кампанії. Річ у тім, що прогноз щодо зростання популярності цієї політсили справдився. Однак фактично «фронтовики» вдвічі перевищили показники соціологів. Відтак дехто з українських політиків уже встиг прокоментувати роботу соціологічних служб в Україні, «нагородивши» їх неприємними епітетами.
    Проходження «Радикальної партії», яку уособлює Олег Ляшко, також прогнозувалося, однак обіцяних соціологами 11-12% ця партія не отримала, а вдовольнилася 7,4%. Таке падіння було очікуваним – і нинішній показник є зависоким для суто технологічного проекту, що ґрунтується на пустій мілітаристській пропаганді та епатажі одного політика.
    А ось головним «дивом» парламентських виборів 2014 року в Україні став показник об’єднання «Самопоміч», яке уособлює мер Львова Андрій Садовий. Прохід цієї нової політсили до ВР був прогнозованим, але більшість експертів (у тому числі й соціологічні дані) схилялися до мінімального подолання 5-відсоткового бар’єру за сприятливих обставин, а можливо, й неподолання його. Однак третій результат і 11% підтримки (а це голоси 1,75 млн українців) став одкровенням – знову ж таки, і для соціологів, які вперто «малювали» схожий рейтинг «радикалам».
    «Опозиційний блок» із майже 9,5% є цілком очікуваним результатом, хоча в цьому контексті варто загадати й непроходження в парламент «Сильної України» Сергія Тігіпка. За місяць до виборів усе виглядало так, що саме його партія зможе зібрати розпорошений електорат Партії регіонів, але медійна активність «Опозиційного блоку», масована критика чинної влади, особливо щодо дій на Донбасі, дали свій результат, а головне – відправили «в запас» «Сильну Україну».
    Шостий щасливчик – ВО «Батьківщина». ЇЇ 5,6% є, мабуть, нинішнім рейтингом Юлії Тимошенко, що за півроку ще впав, порівняно з президентськими виборами.
    Відвертими невдахами цієї кампанії стали ВО «Свобода» та «Громадянська позиція» Анатолія Гриценка. Якщо стосовно «свободівців» особливих ілюзій про їхнє місце в новому парламенті не було заздалегідь, то млява кампанія «Громадянської позиції» таки далася взнаки. А от із приводу непроходження до парламенту Комуністичної партії, мабуть, мало хто шкодуватиме.

    Перші висновки

    ЦВК ще не встигла підрахувати всі результати, а переговори щодо створення нової коаліції вже в розпалі. Навіть з’явилися проекти двох коаліційних угод: одна від «Блоку Петра Порошенка», друга – від «Народного фронту». Перша – на 48 сторінок, друга – на 2,5 сторінки. У першій прописано чи не кілька сотень різноманітних законодавчих норм, які широко розтлумачені, у другій – лише основні напрями співпраці…
    Не варто сподіватися на те, що умова, яку висунула «Самопоміч» щодо професійного, а не квотного підходу при визначенні міністрів, буде виконана. Більшість осіб, котрі нині очолюють дві провідні сили, звикли працювати за певними правилами, які не змінять. У той же час доля коаліції та нового уряду напряму залежатиме від персоналій.
    Успіх «НФ» дав підстави Арсенію Яценюку претендувати на посаду прем’єр-міністра, однак реальність говорить про те, що конфігурація коаліції може бути дуже незвичною. Але про це, мабуть, доречніше писати згдом. Успішність коаліційного процесу й стане найголовнішим підсумком останніх виборів. Думаю, затягувати процес ніхто не буде, і вже за кілька днів, можливо, через тиждень, ми дізнаємося ім’я нового прем’єра. Однак деякі висновки можна робити вже сьогодні.
    Президент, фактично, втратив своє перше місце в рейтингу політичних симпатій українців. І не важливо, яка саме партія випередила його іменну структуру. Важливо те, що понад 50% на президентських виборах у травні вже в жовтні перетворилися на 22%. Цей факт можна сприймати по-різному, шукати причини й виправдання, однак саме тепер у Порошенка настав момент істини (можливо, і не останній, але реально перший) щодо його здатності знаходити політичні компроміси та використовувати несприятливі умови на свою користь.
    Попередньо йшлося про те, що в парламенті має сформуватися кістяк, який зможе захистити Президента від занадто великих посягань на його повноваження та вплив. Звісно, частково вони ще будуть урізані, однак до певної межі. І яка саме це межа – Президент і прагнув визначати за допомогою власної фракції, що планувалася не просто найбільшою, а такою, щоб без неї не можна було вирішувати будь-які серйозні справи. Цього не сталося. Максимум із мажоритарниками 131 депутат – цього замало. Відтак компроміси доведеться шукати навіть із тими, з ким не хочеться.
    Партія Президента буде змушена йти на поступки, й у першу чергу «Народному фронту» Арсенія Яценюка. Якщо ж не з ним, то єдиним варіантом залишається співпраця з мажоритарниками. Але цей варіант може дорого обійтися Порошенкові, в тому числі й іміджевими втратами, бо більшість мажоритарників, котрі перемогли на виборах, є самовисуванцями, які раніше або були в Партії регіонів, або мали стосунок до низки політиків із вищого ешелону Януковича.
    Зрештою, час є, і Петро Порошенко буде прораховувати ризики. І роблячи це, він, мабуть, має усвідомити головне – вибори показали, що військова риторика вже не сприймається в суспільстві. Не пройшов Гриценко, дуже опустився Ляшко, повний провал «Свободи» та «Правого сектора» говорять про те, що українці прагнуть миру й стабільності. Не за будь-яку ціну, звісно, але це нині головне бажання українського народу, яке має втілити влада.
    Враховуючи те, що Президент є головнокомандувачем та має прерогативу в визначенні зовнішньої політики, не важко здогадатися: саме Банкова нині є центром, який впливає на вищезгадані фактори, а через них – і на уряд та персонально на прем’єра. Однак показник партії Порошенка на виборах свідчить про те, що сам по собі статус уже не допоможе бути головним фаворитом суспільної думки. Відтак варто шукати інші форми підвищення довіри. З огляду на падіння рівня життя українців за останній рік, головні очікування нині саме економічні, а не воєнні (хоча багато хто думає навпаки). Виходячи з цього й має розвиватися подальша політична боротьба, зокрема в питанні формування уряду та коаліції.
    Віктор ЛАЗОРИК

    Нас уже 25000 в Facebook! Присоединяйтесь!
    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору