ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Новости и события в Закарпатье ! Ужгород окно в Европу !

Останнє слово на Закарпатті буде все-таки за русинами

    29 березня 2024 п'ятниця
    62 переглядів
    Позиція Угорщини по Закарпаттю формує позицію Угорщини по Новоросії

    Русинське питання набуває особливої ​​гостроти на тлі подій, що відбуваються на Україні. Українська криза переростає в хронічну фазу, що позначиться на політичній та економічній обстановці в кожному регіоні країни.

    Росія стикається з необхідністю пошуку розрахованих на довгострокову перспективу підходів до вирішення цих проблем.

    На карті України другим полюсом з явно вираженими автономістськими тенденціями є Закарпатська область. Прихильниками автономії Закарпаття виступають русини - автохтонне населення регіону. Взаємовідносини русинського народу з центральними властями зберігали конфліктність протягом усієї незалежності України.

    Це пов'язано з небажанням Києва надати русинам автономію, за яку вони проголосували в 1991 р, одночасно з референдумом про незалежність України. Результати референдуму про незалежність України Київ визнав. Результати голосування про автономію Закарпаття Київ проігнорував.

    Автономістські потенціал Закарпаття досить високий. З європейських країн русинською поле активно грає Угорщина, послідовно відстоюючи ідею автономії Закарпаття.

    Тривалість життя русинської культури сьогодні залежить від Будапешта: Будапешт визнає існування русинського народу, протестує проти українізації русин, підтримує русинську культуру і русинський освіту на території Угорщини, проводить масу заходів для русинської еміграції з метою збереження русинської ідентичності та менталітету.

    Позиція Угорщини по Закарпаттю формує позицію Угорщини по Новоросії. Угорщина взаємопов'язане розглядає процеси в Новоросії і процеси в Закарпатті: посилюється вплив угорської дипломатії на Київ у питанні автономії Закарпаття, угорська ірредента області виступає локомотивом автономістських настроїв, негласно формуючи угорсько-русинський громадський фронт.

    На даний момент система гуманітарної освіти в Закарпатті націлена на асиміляцію і українізацію русинів. Існування русинської народності заперечується, русинські школи відсутні, вигадуються псевдоісторичне теорії про існування українців-русинів, як субетнічною групи українців.

    Русинська культура та ідентичність втискується насильно в вузькі рамки української національної та націоналістичної ідеї. Це вже здобуло негативні результати. На Закарпатті, де ніколи не була культу ОУН-УПА, вже діють українські націоналістичні організації. Частина русин асимілювалася, оскільки на Україні неможливо домогтися кар'єрного росту, особливо в органах влади, акцентуючи увагу на своїй русинській ідентичності.

    Яка могла б бути позиція Росії в даному питанні?

    Русинська культура потребує опіки і захисту. В силу відсутності міцного русинського лобі в українських офіційних структурах (поява такого лобі заздалегідь неможливо) русини змушені зберігати свою самобутність на побутовому рівні. На більше у них не вистачає ні свободи дій, ні інституційних можливостей. Українська влада прагнуть до маргіналізації русиста, але це буде явище штучне, всіяне кримінально-адміністративними методами.

    В українського кризи є всі шанси затягнутися надовго. Якщо Росія завбачливо не зверне увагу на Закарпатті, найзахідніший регіон Руського світу, де русофільство має давню традицію, економічні, соціальні та політичні процеси тут будуть протікати без урахування російських інтересів.

    Закарпаття - це важливий газотранспортний вузол, а русинська тематика періодично стає предметом аналітичних досліджень експертів з США, Канади, Польщі, Румунії, Словаччини, Сербії. Це вказує на актуальність цього питання.

    Росія могла б виступити з підтримкою русинської культури та мови, як це робить Угорщина. Русинська культура недостатньо повно представлена ​​в україномовному та російськомовному інформаційному просторі. Більшість громадян України нічого не знають про її існування.

    В інтересах Росії сприяти виведенню русинського питання з інформаційної тіні, щоб ця тематика постійно присутня в інформаційному полі, і в різних форматах - політичному, культурологічному, богословському і т.д.

    При цьому:

    Перше. Політичний формат повинен по насиченості поступатися культурологічному та богословського. Головний акцент необхідно робити на висвітленні русинської культури в усьому її комплексі, і в меншій мірі, політизувати це питання. Стоїть завдання підтримати русин і їх культуру. Збільшення частоти просвітницьких передач про русинську культуру і релігійного життя русинства на російському радіо і телебаченні, в друкованих ЗМІ призведе до того, що русини почують Росію і без згадки політичного підґрунтя русинського руху. Росія повинна виступити з гуманітарною місією гаранта збереження та примноження русинського культурного спадщини.

    Друге. Необхідно висвітлювати питання русинського мовознавства. Мова народу - це сам народ. У Росії є фахівці з русинської тематиці, але їх потенціал не використовується з повною ефективністю. Не бракує в книгах по русинському мовознавства, написаних русинськими філологами в період, що передував приєднанню Закарпаття до УРСР. Їх потрібно перевидати, актуалізувати і зробити предметом наукових дискусій.

    Третє. Необхідно актуалізувати біографії знаменитих русинів, помічених на ниві російської науки, літератури, музики, політики. Таких було багато, їх погляди та внесок у російську державність повинні теж стати предметом історичних досліджень і жвавих дискусій.

    Четверте. Важливо дублювати інформацію українською мовою, зробивши її постійним елементом україномовного сегменту інформаційного поля. Це приверне додаткових читачів, тим більше що багато русини українську мову знають краще російського.

    П'яте. Необхідно обговорювати тему забезпечення Києвом мовних і культурних прав національних меншин, в т.ч. русинів. Русинські лідери з європейських країн, насамперед, Румунії, Словаччини, Угорщини, Сербії, неодноразово підкреслювали, що в цих країнах культурні запити русинів забезпечені на порядок вище, ніж на Україні. Дл зарубіжного русинства Україна залишається гнобительськими русинської культури. Представники Угорщини в Європарламенті виступали проти підписання угоди про асоціацію між Києвом і Брюсселем, пов'язуючи цей процес з положенням угорського, і, за замовчуванням, русинського населення Закарпаття.
    Тема мовного диктату з боку Києва збереже актуальність на найближчий час, тому русини потребують підтримки своїх культурних ініціатив.

    В русинською питанні Росія не повинна конкурувати з Угорщиною. Конструктивнішим буде вибудовування загальної гуманітарної стратегії, загального культурного дискурсу щодо Закарпаття.

    Угорщина буде активніше Росії на цьому поприщі в силу географічної близькості до регіону і більш великої, ніж в Росії, русинської іреденти в самій Угорщині. Від Росії потрібно лише посилати гуманітарні імпульси, які сигналізують про готовність Росії сприяти заощадженню русинської культури і зробити її об'єктом серйозних досліджень.

    Практика показує, що зарубіжні аналітики триматимуть русинську тематику в полі своєї уваги. Для Будапешта він збереже особливої ​​актуальності на найближчі роки. Важливо, щоб Росія займала більш активну позицію з даного питання, так як вона володіє для цього всім необхідним науковим та інформаційним потенціалом.

    Владісла Гулевич, "Сегодня"

    Нас уже 25000 в Facebook! Присоединяйтесь!
    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору