Крик із глибини душі

Добрий день, шановна редакція газети «РЕПОРТЕР»



Чому пишу вам, не знаю. Може тому, що слово Пошта особисто я пишу з великої букви, бо присвятила їй 18 прекрасних років трудової діяльності. Починала з оператора абонбюро в Ужгородському поштамті.



Не знаючи як слід української мови, бо приїхала з Донецької області, де навчалась в російській школі, ходила по мадярським, словацьким та гуцульським селам до кожного будинку, аби своєчасно надходили кошти за користування радіоточкою.



Потім, пройшовши школу бухгалтера на пошті, хоча до цього з 18 років працювала на посадах бухгалтера та ревізора, з грудня 1994 року стала головним бухгалтером ОППЗ «Закарпатпошта». Працюючи на цій посаді і в такій гарній галузі, покладала всі свої знання, всю енергію для боротьби на користь та захист рідної пошти.



І свого сина переконала йти працювати на пошту, а також вчитися у поштовому навчальному закладі, щоб стати істинним поштовиком.



Нині ж, у 45 років я ніхто — безробітна, а від сина, якого чекає така ж участь, як і мене, маю тільки докори, що пошта — це якась «каторга», де працюють злі, бездушні люди. А я у відповідь:«Сину, все буде добре, тільки довчися у технікумі, залишилось тільки рік». Проте сама в глибині душі знаю, що майбутнього у нього на пошті немає.



Не знаю, чому все так сталося при новому керівництві, але особисто мене вражають кадрові питання чи «виживання» людей з благословіння керівництва УДППЗ «Укрпошта», що відбуваються в Закарпатській дирекції, не враховуючи тих осіб, які дійсно може на це і заслуговують. Адже до цього часу я спілкуюсь з працівниками дирекції в частині консультацій, пов’язаних з обліком, звітністю та організаційними питаннями.



Писати можна багато, як і слухати, але вражає те, що чиїсь «Ділові басні» з боку людей, котрі не є авторитетом та сумлінними поштовиками, так зуміли вплинути на ставлення до людей діючого керівництва. А ставлення до людей в цілому у дирекції — вибіркове.



Може в чомусь і не права, може в листі маю помилки, бо хвилююсь і душа болить, вибачте. Хоча знаю із своїх звернень до «Укрпошти», кому це треба.



Дай бог вам всім здоров’я, радощів від роботи, здорового глузду, щоб людям багатотисячного колективу не довелось страждати душевно та матеріально, бо успіхи Закарпатської пошти не далеко такі, як їх анонсують тепер. З повагою Валентина Бондаренко